Відповідь:
Неначе радіючи з того, що відгриміла гроза, що залізні гусениці не зім'яли зелених врун пшениці, що незабаром тут заколоситься повнозерний колос, у небі озвалися жайворонки, з блакиті бризнули сріблом живим.
Хто іскру лишив на шляху необачний, хто човен непевний воді доручив, хто вийшов в дорогу темненької ночі, хто вбогу хатину, останній притулок, поставив високо над краєм безодні - той нехай собі плаче.
Пояснення:
