Я завжди з великим нетерпінням чекаю на прихід весни. Ось і цей рік не є виключенням. Зима здавалася довгою та нескінченною, а її крижані окови — непохитними. Але нарешті величезні замети снігу розтанули, та прийшла чудова молода весна. Кожен день сонце все яскравіше, тепліше. Дні стають довшими. Навіть в повітрі пахне весною. А як приємно прокидатися вранці та бачити за вікном перші промені сонця, а не похмуре завивання хуртовини.
Земля скидає снігову шубу й проглядає латками чорної землі, де-не-де вже з боязкими паростками першої зелені. Місцями зелена травичка краєчком пухнастого килима визирає з-під землі. По доріжках тут і там біжать веселі струмочки. Скоро калюжі просохнуть, на клумбах з’являться перші квіти, а сусідський кіт вийде повалятися на сонці. Йому теж набридли холоди та хуртовини, і тепер він готовий вітати весну радісним криком.
На гілках радісно цвірінькають горобці. До їх дружного хору приєднується новий голос. Хто це? Виявляється, вище влаштувався шпак і затягує пісню нової весни. Якщо шпаки прилетіли, значить, весна вже вступає в свої права. І нехай ночами ще тріщить мороз, а калюжі сковує крига, але зима тут більше не владна. Весна прийшла!
Объяснение:
