VISA На
Синтакси і гуми
ка). 3. Невісточками в народі називають розмаринки. 10. Василікатів
скі. 4. Багряне сонце сутінко існою у происей Хмар диокасе и и
I Костенко). 5. З порожнього відра води. Тие террай (Нар. Кели
іста). 6. Соныкір лежить, а життя бісить (Іниот испансе приелілей),
I. Соберіть синоніми до виділених слів, а також по два аллергокореневие
385 Випишіть з речень тексту граматичні основи
ТЕРЕОТИПОТЕ
3 IN WOTEOTO DE GOBIES Biepen. Bis came DOBLE FDSE # query
држав. І там, у степу, страшний переполох. НикаЫЕ, Ерри самій мен
і жирилась грункі втікачі. Сері, кудлаті, стрибати вреи и канела вне,
такі ж волосаті губки. Разом вони біги до селай алакани, холись
Таки, укусі, у канави За В. Блазиее).
1. Переказ кіть усно прочитане користуючись виписании и правилатинини та​

Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Від красних слів язик не відсохне.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Гостре словечко коле сердечко.
Де мало слів, там більше правди.
Діла говорять голосніше, як слова.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
Ком

Знаєте, а я ж не сама на танці захотіла. Мене мама записала. Вона вважає, що я замало рухаюся. Пхе, хай радіє, що я навідміну від однокласників книжки читаю, а не в телефоні зависаю. Але зараз ми не про це.

Отже, записали мене. Я спочатку протестувала. Одного разу й мовчанку(байкот) влаштовувала - нічого не до Промайнув рік, настав сьомий клас... Важко стало - уроків багато, а часу обмаль! Вирішили батьки, що досить з мене фізичної активності.

Я обурилась й кажу: "Дірку від бублика вам, а не мою відмову від танців!" А мати на це й нерозізлилася, тільки дивна така посмішка обличчя ковзнула, загадкова... Ну й вона далі дозволила ходити. А потім я вже й жити без танців не змогла. І на виступи їздила, і так вдома, і як гості прийдуть - завжди отримувала похвали.

Ось воно як дивно буває. Не хочеш, не хочеш, а потім, як полюбиш!