Дідусь сидів на лавці і про шось думав. -Дідусю, про що ти думаєш?-спитав радісний онук Дідусь лагідно поглянув на малого: - Да ось думаю який ти у мене чудовий! - А мені бабуся сказала.що ти сам будинок збудував оцей!- тикнув пальцем хлопчина на старенький будиночок . -Та-ак.-поважно відповів дід.- Сам збудував. - Але навіщо? Це ж ,напевно ,так тяжко.- задумався онук -Так ,тяжко,але тепер ти можеш гратися тут скільки захочеш! А коли мене не буде,милий мій,будеш тут жити. - Коли я буду велики,то куплю собі дім,великий такий! -хахахаха- засміявся дідусь. -Запам*ятай лише одне,шоб ти на світі не робив,де б не жив, завжди роби людям добро. Не залишай світ без свого сліду.-дідусь посміхнувся і зайшов у дім. Хлопчик засунув руку у кишеню,де лежала цукерка,і міцно тримаючи її підбіг до сусіднього двору. - доброго дня! - крикнув він на все подвір*я. -І тобі доброго!-відповіла сусідська дівчинка. Хлопчина миття дав їй у руку цукерку і нічого не сказавши побіг родісно посміхаючись. -
Промокші наскрізь ноги. Холодні вуха, вуса від латте та мокре волосся. Днхто глянучи на це в одному образі скаже: який це невимовний жах, але я стоячи на автобусній зупинці без парасольки бачу в цьому лише плюси. Бо знаю, що після довгого проливного дощу я глянучи на сіре небо та побачу як сонце пробивається крізь пітьму і створює солодку дещо ванільну веселку. Вона піднесе мене та наповнить радістью бо від такого невимовного почуття я буду почуватися щасливою. Щасливою та цілком задоволеною від дійсності. Люди стоять похмурі бо всі як один впевнені, що понеділок жахливий день. Але посміхаючись я не хочу зациклювати свій погляд на них бо в очах моіх відбиваеться вона солодка с цукровою пудрою веселка. Мені здаеться що цей день один з найкращих не знаю чому але я мабуть починаю розуміти що усе найкраще ствоюємо саме ми!
23.09.2013 ( К.М )
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
