тема. твір-оповідання на основі почутого з обрамленням мета: спираючись на здобуті на уроках літератури знання про оповідання як жанр красного письменства, формувати текстотворчі вміння, необхідні для його складання, а саме: вміння прогнозувати тему та головну думку майбутнього оповідання, визначати межі теми, складати текст розповідного характеру, що включає зав'язку, кульмінацію та розвиток дії, а також відповідає вимогам художнього стилю мовлення; розвивати уяву, логічне й образне мислення; формувати культуру розумової праці, удосконалювати орфоепічні навички; збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів, виховувати естетичне чуття мови.
обладнання: оповідання с.васильченка «чайка», пам’ятка щодо написання твору-оповідання.
хід уроку
i. організація класу.
ii. мотивація навчання. повідомлення теми і мети уроку.
1. прочитайте початок і закінчення оповідання с. васильченка «чайка». що спільного між ними?
початок
по садах вітри гасають, а над зоріє небо осіннє.
маленьку хату обступили кругом високі крізь бур'яни блимає низеньке віконце, блакиттю мальоване, у віконце шматок білої стіни видно в хаті, а на стіні на білій з-під чола позирає невеселий селюк у шапці. чорнобривцями заквітчаний, у рушники прибраний, а сам думний та
очима до нього сидить на полу мати — праву руку на груди поклала, а на ліву — голову схилила.
вітри гудуть, а ясени скриплять, а матері дрімається. дрімається та и вчувається, що то, пустуючи, на гіллях діти. го-ой-да! го-ой-да-
основна частина було у матері їх, синів, троє
закінчення співали півні.
одні й другі — сидить мати, як сиділа.
а вітри
вітри гудуть, а ясени риплять, а матері дрімає
затріщав каганець — гасне.
глибоко-глибоко зітхнула, підвелась, наладила ґніт.
стала посеред хати, на того селюка, що на стіні, очі
підійшла до малюнка, обсмикала рушник, краще квіти порівняла, починає говорити до нього стиха:
— скажи, сумний, скажи, невеселий, ще й не радісний: куди мої діти позаводив? де мені шукати? куди листи слати? чому, на вашу думку, автор створив таке обрамлення для цього твору?
ііі. сприйняття нового матеріалу.
1. бесіда з учнями.
1) що називається оповіданням?
2) який тип мовлення покладено в основу тексту оповідання? чому?
3) чому оповідання складається в художньому стилі?
4) яка кількість персонажів здебільшого діє в оповіданні?
5) чому в основу оповідання покладено розповідь про одну подію з життя персонажа?
6) наскільки важливою для героя оповідання є описана подія?
7) які композиційні елементи є для оповідання обов'язковими?
8) що називається зав'язкою, кульмінацією та розв'язкою?
9) чи можливе оповідання без кульмінації?
2. розповідь вчителя.
обрамлення— така частина композиції твору, яка є ніби рамкою для розповіді
про інші — основні — події. найчастіше саме з обрамлення читач дізнається про
джерело викладеної в основній частині оповідання інформації або про подальшу
долю персонажів твору.
на прикладі будь-якого оповідання знайти зав'язку, кульмінацію та розв'язку, а
також знайти обрамлення.
iv. закріплення нового матеріалу.
1. прочитайте текст. визначте стиль мовлення, тему і основну думку. простежте, як розкривається основна думка оповідання в його композиції (визначте зав'язку, кульмінацію, розв'язку).
лелечий суд
якось восени я йшов полем і побачив: на великому лузі зібралося багато лелек. вони утворили коло, а в колі тім з опущеною головою стояв один, красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимі
зовсім випадково я довідався, за що покарали лелеку.
мені розповіли, що того літа в сусідньому селі під час грози блискавка підпалила хату, на якій багато років жили лелеки. господар хати майже з вогню виніс дітей і дружину. він же, лелека, рятуючи себе, відразу полетів геть од пожежі, забувши про свою родину. на виручку прилетіли інші лелеки, але вже було пізно - мати з двома маленькими нелітками загинули у вогні. лелека все літо ховався, а коли настала пора вильоту, він тихенько пристав до зграї. але там його упізнали й засудили на вічну самотність (за в. земляком).
про що йдеться у початковій частині тексту? доповніть текст завершальною частиною, яка б спільно з початковою створила обрамлення.
2. прочитайте текст. про що в ньому рзав'язка, кульмінація,
складносурядні речення зі сполучниками:
єднальними (означають явища, що відбуваються одночасно чи послідовно): і, й, та (в значенні і), ні-ні, ані-ані.
протиставними (означають явища, які чергуються, чи одне виключає інше): а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак.
розділовими (означають одне явище, яке протиставляється іншому): або, чи, хоч, то то, чи чи, хоч хоч, або або.
прості речення, що входять до складу складносурядного, відокремлюються одне від одного комами. кома перед сполучниками і або та (в значенні і) не ставиться лише тоді, коли в складносурядному реченні є спільний другорядний член, що відноситься до обох простих речень: за селом знов шелестіли хліба й пахло полином (а. головко). вдалині поле ніби вогнем горить та річка виблискує на сонці.
якщо в простих реченнях, з'єднаних сполучником і, говориться про швидку зміну подій або явищ, то між такими простими реченнями ставиться тире: розчинив вікно — і весняна злива розірвала тишу.
складнопідрядним називається речення, у якому одне просте речення залежить від іншого і пояснює його.
складнопідрядне речення складається з головного і підрядного.
головним називається незалежне, пояснюване речення, а підрядним — залежне, пояснююче. підрядне речення відповідає на питання.
святковим здається вечір, коли тобі добре попрацювалося вдень (о. гончар). головне речення — святковим здається вечір, підрядне — коли тобі добре попрацювалося вдень. підрядне речення пояснює головне і відповідає на питання за якої умови?
види підрядних речень
підрядне речення поєднується з головним такими способами:
1. сполучниками підрядності: що, щоб, як, якби, бо, немов, наче, через те що та ін.
як добре знати, що тебе веде твій власний (л. первомайський). якщо ти за своє життя не посадив жодного дерева — плати за чисте повітря (о. довженко). сходив повний місяць, наче виринав з чорної хвилі (і. нечуй-левицький). сполучники підрядності тільки з'єднують підрядні речення з головними, але членами речення не виступають.
2. сполучними словами, якими є відносні займенники хто, що, який, чий, котрий у всіх відмінках та прислівниками де, коли, куди, звідки, як та ін.
там, де сонце торкнулось вершечків дерев, спалахнуло листя золото-зеленим вогнем (м. коцюбинський). як парость виноградної лози, плекайте мову (м. рильський).
сполучні слова поєднують підрядні речення з головними й одночасно є членами підрядного речення (у першому прикладі слово де — обставина місця; у другому як — обставина способу дії).
головні речення, до яких належать підрядні, можуть мати вказівні слова:
тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (леся українка). тим, хто служить правді й миру, простягай, народе, руку щиру (м. рильський).
підрядне речення може стояти перед головним реченням, у середині головного й після нього.
підрядне речення відокремлюється від головного комою; якщо ж підрядне стоїть у середині головного речення, то виділяється комами з обох боків:
щоб не пломеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину (і. цюпа). у села, де немає молоді, немає майбутнього (м. іщенко). поле вступило у тінь, бо наплинули з обрію хмари (п. тичина).
