Утворити від поданих іменників прикметники.
День, кордон, район, зміна, стіна, корінь, картина, ціна, година, трава, бетон,
мільйон, лимон, рівнина, сон.

Запитання 1

звертанням

Запитання 2

іменником у кличному відмінку однини

Запитання 3

не виступає членом речення

Запитання 4

Привіт тобі зеленокура Сквиро поет сивоголовий посила (М.Рильський).

Запитання 5

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора (Д.Луценко)

Запитання 6

комою або знаком оклику

Запитання 7

А на чому ми спинились дорогий ти мій козаче? (О. Омельченко)

Запитання 8

Діду, серце, голубчику, заграй яку-небудь (Т. Шевченко).

Запитання 9

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Запитання 10

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Запитання 11

Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Запитання 12

О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя (М. Ткач).

Кульбаба — звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ні квіти, бачив, як вони «сивіють» і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. «Сиві» кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, а я начебто очікував чуда. Раптом до мене підбіг незнайомий хлопчисько, якого я ніколи не бачив у своєму дворі. Відразу я не зрозумів, що він зробив, від чого всі квіточки-пушинки розлетілися навколо. У мене залоскотало в носі, і я заплакав. Дотепер не знаю причини: від несподіванки, жалості до пушинок або від того, що в руках у мене залишилася гола стеблинка. Так начебто дріб’язковий випадок з мого дуже раннього дитинства назавжди залишив у мені відчуття незвичайності квітки кульбаби і ще якоїсь ніжності до неї. Коли я тепер бачу кульбабу жовтеньку, ще не «сиву», я мимоволі озираюся: чи поблизу немає недоброго хлопчиська.