Морфологічний розбір іменника вересень​

Мені доводилося бувати в Києві у якості туриста багато разів, і кожний раз, відвідуючи столицю нашої країни, я не втомлююсь
насолоджуватись прекрасною архітектурою цього величного міста з досить захоплюючою біографією. В Києві багато унікальних храмів,
які приваблюють своєю пишністю та неповторними рисами, але з першого погляду запала в мою душу головна церква землі Руської часів
Ярослава Мудрого, що була присвячена ним Софії, якій поклонялися стародавні Візантійці.
Я достатньо цікавився історією нашої столиці, тому мені відомо багато історичних фактів, пов’язаних з розвитком Києва. Вивчаючи
історію, я дізнався, що князь Ярослав довго та вдало правив Руською землею, тому його і прозвали Мудрим. Під цим ім’ям ще за
життя він став відомий серед своїх підданих та в інших землях. Стараннями Ярослава Мудрого столиця Київської Русі стала не гірше
Константинополя. При вході до міста князь збудував три кам’яні брили, найкрасивіша з яких отримала назву «Золоті ворота». Така назва
з’явилася тому, що брила була вкрита позолоченою міддю. Дехто з сучасників князя натякав йому на марнотратство, мов, навіщо ця
позолота, навіщо така розбудова? І навіщо таку велику церкву поставлено на пагорбі, звідки її було видно забагато миль до міста?
Але мудрий князь Ярослав був вдалим правителем и прекрасно розумів, яке враження справляють на гостей столиці Золоті ворота. Він
знав що робив, тому що ці ворота були лицем міста. Тому ж усі – і співвітчизники, і іноземці, і друзі, і вороги – нехай одразу бачать, який
багатий, могутній та красивий наш Київ!
Під час свого правління Ярослав Мудрий звів багато нових храмів, серед яких Георгіївський, що отримав свою назву в честь самого
князя, бо його християнське ім’я було Георгій, та Іринівский – на честь дружини Ярослава, шведської принцеси Інгігерди, яку охрестили
Іриною. А головну церкву столиці Русі Київської та всій землі руської, яка, незважаючи на історичні та природні катаклізми, дійшла до
наших часів і дуже вразила мене своєю величністю та архітектурою, він назвав Софією.
Собор було закладено на місці, яке і понині має велике історичне значення для нашого народу, бо на цій землі відбулася переможна
битва киян з печенігами. Собору було відведене найвище в місті місце, тому перед мандрівником, незалежно від того, через яку б браму
він не заходив до Києва, відкривався захоплюючий вид на багаття куполів Софійського собору.
Софія Київська мала не тільки величний, а й живописний вид і гармонічно розросталася у висоту, с першого погляду вражаючи тих, хто
бачив цей храм у перший раз. Стіни собору вже в той час, як і нині, біли вибілені, а цегла, з якої будувався храм, змішувались с рожевим
каменем, що утворювало чудовий орнамент та прикрашало стіни Софії. Мозаїки Софії Київської на початку існування собору займали
досить велику площу – майже шістсот сорок квадратних метрів. На превеликий жаль до нашого часу збереглося лише двісті шістдесят
метрів цього унікального виду живопису, але й те що залишилось, вражає кожного з нас своєю красотою. На сьогоднішній день мозаїки
Софійського собору є найбільшою пам’яткою монументального мозаїчного живопису, що збереглася до нашого часу у своїй первісній
красі. А ось фрески храму збереглися набагато гірше ніж мозаїки, і по причині багаторазових реставрацій багатьом з них було задано
непоправної шкоди.
Майстерність сюжетів мозаїк та фресок вражає мене кожен раз, коли я маю можливість помилуватися цим шедевром зодчества та
архітектури, який підкреслює витонченість біблейських сюжетів і складається в єдиний гармонічний ансамбль. Якщо зупинитись хоча б на
хвилинку та замислитися над красотою Софії Київської, внутрішнє живописне вбрання цього собору та його зовнішні лінії навіюють мені
думки влади земної і небесної, її непорушність та велич.

З ранніх років я любила створювати щось своє: складати казкові історії, робити аплікації, майструвати іграшки і прикрашати ними будинок. Але найчастіше я брала альбом для малювання і заповнювала його кольоровими ілюстраціями – картинками, які самі собою народжувалися у мене в голові.

Батьки завжди заохочували мою тягу до творчості. Жоден день народження не обходився без подарункового набору фарб та кольорових олівців. У молодшому віці мені купували розмальовки, потім – дитячі підручники з малювання та книги з мистецтва. У сім років я почала відвідувати художню школу, в яку ходжу до сих пір. Там я знайшла друзів і однодумців, захоплених малюванням так само сильно, як і я.

Мені подобається, що створити зображення можна за до різних інструментів. Зазвичай я використовую олівець, кисть і аерограф, але за настроєм можу взятися за фломастери, кольорові маркери, крейду, туш. Нещодавно я виявила, як захоплююче, хоча і незвично, працювати в графічних редакторах на комп’ютері.

Багато хто запитує, що я люблю малювати найбільше. Мені складно відповісти на це питання. Я можу розповісти лише про те, які труднощі виникають в процесі малювання.Наприклад, непросто створити закінчену картину. Для цього потрібно багато вільного часу, а його, на жаль, часто не вистачає. В такому випадку я просто роблю ескізи (їх ще називають етюди) – замальовки навколишніх людей, предметів, тварин або рослин. Крім того, буває складно малювати по пам’яті і без мотивації.

Я захоплююся роботами досвідчених художників. Якщо мені не вистачає натхнення (без нього малювати завжди важко!), Я вирушаю в картинну галерею, де панує особлива атмосфера. Там я не просто відпочиваю, але шукаю ідеї для особистої творчості і вчуся у майстрів.

У моїй родині досі зберігають всі мої дитячі малюнки. Коли я дивлюся на них, то відчуваю гордість за себе, адже я зробила такий прогрес в малюванні! Не кажучи вже про те, що це заняття прищепило мені безліч корисних звичок: уважність, посидючість сть, а також критичне, розумне ставлення до своєї роботи.