Переказ казки про Хвилю і художника

Що подарувало нам сьогодення? Залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… Скільки віків український народ домагався права на відкрите існування?! Ми пройшли через війни, тортури, усілякі «Емські укази», революції, голод… І тепер, коли на дворі XXI століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру». Прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. Чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати?І де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам?         Прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…Адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! Не кожна має таку духовну спадщину! Традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. Звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. Тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.

ново - суф1  кс. буд-кор1нь,  ов- суф1кс, а-зак1нчення   

ново-преф1кс  на-преф. род-кор, ж-суф, ен-суф.  ий-зак.

ново-преф.  р1ч-кор. н-суф.  ий-зак.  навз-преф  дог-кор.  1н-зак.

темат-кор  ичн-суф  ий-зак 

зневаж-кор    ен-суф  ий-зак     

право-кор1  поруш-кор  енн-суф  я-зак

з-преф  див-кор      ов-суф    ан-суф  ий-зак

водо-кор      спад-кор  (двокориневе слово)