ВЫПОЛНИТЕ 350 И 351. УМРЛЯЮ

как то так подготовь попкорм приятного можна написать в инсту: @yegor228lol

- Микола Бідняк, людина трагічної долі, художник, який,

попри тяжке каліцтво, став взірцем духовного і творчого подвигу

- Народився Микола Бідняк 1930 року в Торонто

- За 10 років до того

батько Миколи переселився в Канаду з буковинського села Ленківці (нині

передмістя Чернівців)

- доля завела родину до Німеччини

- там він натрапивши на польову міну, втратив обидві руки

- 1950 року юнак з батьками повернувся до Канади

- хист до малярства  

- закінчив Інститут технології та мистецтва в Калгарі (провінція Альберта)

- доводилося затискувати пензель зубами чи між пальцями ноги

- він виконував дивовижні малярські та графічні роботи

- Працюючи по 16–18 годин на

добу, він створив понад 3,5 тисячі робіт

- Микола Бідняк створив ікони, портрети, пейзажі, натюрморти, обкладинки книг

- Ікони та світські твори Бідняка здобули світове визнання, експонувалися у США, Канаді, Мексиці, Іспанії, Швеції, Швейцарії,

Великобританії, Італії, Японії

- Художник мав престижні нагороди

- був членом Української спілки образотворчих митців

США й Канади, а також Міжнародної Асоціації

митців, що малюють вустами і пальцями ніг

- 1991 року він був обраний професором Львівської

академії мистецтв

- 1995 року Микола Бідняк

став лауреатом Державної премії України ім. Тараса Шевченка

- Кілька робіт митець передав Національному музею у Львові для постійно діючої

експозиції

- Як член світової Асоціації митців-інвалідів

Микола Бідняк виявляв турботу про інвалідів

України

З першого дня життя людини – поруч мати. Вона доглядає, годує і допомагає пізнавати світ своїй дитині. Вона навчає цінувати це життя таким, яким воно є, бачити радощі і прикрощі, прагнути завжди до чогось кращого.

Протягом життя, щоб не сталося, мати завжди буде поряд, завжди вислухає та до Мати радіє нашим перемогам та співчуває невдачам. Матір може дати розумні поради і до вирішити усі наші проблеми, саме вона захистить та застереже від невірних кроків та вчинків. Бо, коли не маєш достатнього життєвого досвіду, дуже легко помилитися, оступитися і піти не тією стежкою.

Кожна мати прагне вберегти своє дитя від життєвих турбот. Материнська любов здатна подолати будь-яку відстань. І, де б ми не були, мама завжди знайде б до

Немає жодного письменника, який би не посвятив свого твору матері. Це «Пісня про рушник» Андрія Малишка, «Два кольори» Дмитра Павличка, оповідання «Мати» Олександра Довженко...

Рідна мати моя, ти ночей не доспала, 

Ти водила мене у поля край села, 

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, 

І рушник вишиваний на щастя дала. 

Та не тільки мати поета «недоспала ночей», не тільки вона «в дорогу далеку…на зорі проводжала». Багато матерів, проводжаючи дітей у далеку дорогу, бажали їм щастя та добробуту, молилися за них щохвилини та завжди чекали додому.

Вирушаючи у велике життя, обов'язково треба подякувати своїй матусі за все, що вона для тебе зробила. Адже саме мати є зіркою, яка освітить твій шлях у темряві великого світу. І коли ти, дорослий і сильний, видерешся на вершину, не забудь про найріднішу людину, бо саме завдяки їй ти і став таким, яким ти є.