Тютю́нник Григі́р Миха́йлович (5 грудня 1931, Шилівка, Українська СРР, СРСР — 6 березня 1980, Київ, СРСР) — український письменник-прозаїк, перекладач, педагог. Представник покоління шістдесятників. Брат письменника Григорія Тютюнника. Лауреат премії імені Лесі Українки (1980, за повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко у степу»; 1979), Державної премії імені Тараса Шевченка (1989, посмертно) за «Твори» у двох томах.
Перша публікація — російськомовна новела «В сумерки» — у журналі «Крестьянка» (1961); наступні твори писав українською мовою. Член Спілки письменників України з 1966 року. Друкували твори Тютюнника в Україні неохоче, нещадно критикували кожен новий твір (деякі так і не були опубліковані за життя письменника).
Його твори вирізнялися колоритним зображенням побуту сучасного села, рідкісним знанням мови та психології народу, соковитим гумором. Автор збірок новел «Зав'язь» (1968), «Деревій» (1969), «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжок для дітей «Ласочка» (1970), «Лісова сторожка» (1971), «Степова казка» (1973). Перекладач творів Василя Шукшина, Еріха Распе та ін.
У ніч із 5 на 6 березня 1980 року 48-річний письменник вчинив самогубство в Києві
ответ:Природа дивує нас своєю неймовірною красою. Ми милуємося цвітінням садів, квітів, зеленню лугів і трав. Радіємо польоту метеликів, співу птахів. Природа допомагає людям зміцнювати їх здоров'я. Любов до природи, турбота про неї робить людину добрішою. Ми отримуємо від природи все: воду, повітря, їжу, одяг. Природу треба любити і берегти. Не можна знищувати дерева, чагарники, кидати в річки і озера сміття, губити тварин. Багаття в лісі призводять до пожеж. Люди, які не бережуть природу і завдають їй шкоди, повинні бути покарані.
Люди, бережіть природу і вона буде вам вдячна!
Объяснение:
