В одномумісті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним.
Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:
- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.
Чирик відповів:
- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.
Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку.
За маленькими хвальками, хитро примруживши оч гав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.
З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.
До оберегів належать вишиті рушники, писанки, вишиванки, підкови, вінок, вербові гілки, маківки, образи. З давних давен вважали , що вишиванка захищає від усілякого лиха, наділяє людину цілющою силою рідної землі. Підкова приносить щастя. Калина була символом краси, продовження роду. Рушник символізує гостинність та доброзичливість. Дівочий вінок мав захищати дівчат від лихого ока і недуг. Вважається, що освячені вербові гілочки відвертають грозу, біду, оберігають від нещастя. Маківки є символом достатку, захисту від усього лихого.
Сьогодні у кожній українській оселі є оберіг.
