З водою жарти погані. Зразу за селом буде поріг, то ти не ходи через нього, потонеш. Тут навіть у високу воду на моторах тонуть. Як побачиш попереду підвісний міст через річку, то, не доходячи до нього, приставай до берега. Попроси мужиків, вони до перенести твоє чудо.Обноситись мені не хотілось, і не тільки через лінощі, тут ще й гонор заговорив. Як можна було не скористатися з нагоди випробувати себе і корабель у по-справжньому небезпечних умовах? Побоюся - потім ніколи не прощу собі. Нічого не сказавши старому, попрощався і поволі поплив, внутрішньо настроюючись на випробування. Небезпека збільшувалась ще й тим, що по річці несло колоди, на порозі вони ставали сторч, перекидались. Якщо така колода впаде на човен, вона потрощить його на друзки. За кілька кілометрів до Зарєчинська почався сплав лісу. На валунах порога і вздовж берега - скрізь завали з колод. Не залишаючи часу на роздуми і вагання, я швидко вивів човен на стрижень. Виждавши, поки між колодами, що пливли, утвориться прогалина, кількома дужими гребками кинув човен у напрямку порога. Останнє, що я встиг помітити на березі, - це люди, які, розмахуючи руками, бігли від мосту до води. Коли човен ковзнуло вниз, у мене захопило подих. Вал з розгону вдарив у спину, і я втримався тільки тому, що міцно вперся ногами в палубу. Вода перекотилася через човен, і він знову пірнув носом униз. Мене ще раз обдало водою з голови до ніг, а потім човен пішов перевалюватись із хвилі на хвилю, дедалі менше черпаючи її носом…
