Людина - створіння Бога, найбільш розвинене серед інших. Людина здатна до деяких особливих дій, що не притаманні іншим створінням. Одним з цих самих дій, або навіть якостей є почуття.
Почуття до світу, почуття до життя, до людей, до тварин... Ми відчуваємо тепло, холод. Людина нагороджена Богом зором, смаком, дотиком, нюхом, слухом. Людина вміє більше, ніж інші. Вона особлива.
Особлива не лише за цими якостями, а й за іншими. Моральними.
Людина вміє любити. Вміє радіти і сумувати. Людина сповнена добра і зла. Бог вирішив, що саме людина має стати найемоційнішим створінням на планеті.
Нажаль, людина не вміє правильно користуватись даними їй Богом почуттями. Вона часто використовує їх не по назначенню.
По-перше, людина має бути якомога добрішою, ніколи не дивитись на інших.
По-друге, ми всі люди, і всі хочемо, щоб до нас ставились з повагою.
Та є щось важливе, що робить людину душевно багатою. Це любов.
Любов до краю, до людини, любов до всього. Коли людина відчуває цю любов, цей надзвичайний прилив крові, їй хочеться творити лиш добро. Заради когось, для чогось - це неважливо. Головне - потрібно вміти любити. І нічого більшого.
У людини завжди змінюється настрій. То вона у радості, то у смутку. А що ж для людини є радістю і смутком сьогодні? Цікаве і складне питання. У кожної людини є свої інтереси, але щось всіх нас об'єднює. Всі ми цінуємо свою родину, і бачити її здоровою - радість. Всі ми засмучені коли хтось із близьких хворіє. Коли проблеми на роботі та у школі ми не радіємо так, коли нам додали до зарплати якусь копійку, чи у школі ти отримав п'ять дванадцяток. У кожної людини є свій час і причина смутку та радості.
