Бджола мала, а й та працює[1].
Без діла жить — тільки небо коптить[1].
Без діла слабіє сила[1].
Без охоти нема роботи[1].
Без роботи день роком стає[1].
Без сокири не тесляр — без голки не кравець.
Без труда нема плода.
Будеш трудиться — будеш кормиться[1].
Від роботи й коні дохнуть
Губами говори, а руками роби!
Де руки й охота, там скора робота[2].
Для нашого Федота не страшна робота[2].
Діло майстра величає[2]!
Добре діло утіха, коли ділові не поміха[2].
Добре роби — добре й буде!
Добрий початок — половина діла[2].
Добра пряха на скіпку напряде.
Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!
За один раз не зітнеш дерева враз[2].
Заклопотався, як квочка коло курчат[2].
Зароблена копійка краща за крадений карбованець.
Кожна пташка своїм дзьобиком живе[3].
Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.
Коли почав орати, то у сопілку не грати!
Кру...Кру...Кру... Тужливо курличуть у високому небі журавлі. Пізньої осені природа рідко нагадує про свою чарівність. Вона холодна і млява. В небі нескінченною низкою пливуть сірі хмари, високі темні ялини відображаються в сірій річці. Холодно. Сіро. Нудно. А про себе вже нагадує морозним вітром зла зима.
Зрізали вже в городах навіть останню капусту, і зайцю стало нічого вкрасти. Полетіли спочатку граки і ластівки, за ними потягнулися жайворонки, чаплі, журавлі, гуси. Зяблики, синиці і блакитні сойки не відлітають в теплі краї, вони живуть в густих заростях ожини, шипшини або виноградної лози. Вони харчуються їх насінням і плодами, яскраво-червоними ягодами горобини та ще тим, чим ми, люди, підгодовуємо їх в цей важкий час. Звірі заготовляють їжу на зиму, змінюють вбрання, готують собі теплі житла.
