Укажідь рядак до складу якого входять ононіми

Сьогодні [с´огодн´і]    [=о|-о|-=о]8б.,7зв.,3скл.
гол.[о,о,і]
приг.[с´,г,д,н´]
дзв.[г,д,н´]
глуха[с´]
   АБО
[с]-приг.,глуха,м´яка;
[о]-гол.;
[г]-приг.,дзвінка,тверда;
[о]-гол.,наголошена;
[д]-приг.,дзвінка,тверда;
[н]-приг.,дзвінка,м´яка
[і]-гол.
пам'ятай [памйатай] [−о‌ | −=о‌ | −о−] 7б.,8зв.,3скл..
гол.:[а,а,а]
приг.:[п,м,й,т,й]
дзв.:[м,й,й]
глухі:[п,т]
         АБО
[п]-приг.,глуха,тверда;
[а]-гол.;
[м]-приг.,дзвінка,тверда;
[й]-приг.,дзвінка,м´яка;
[а]-гол.;
[т]-приг.,глуха,тверда;
[а]-гол.,наголошена;
[й]-приг.,дзвінка,м´яка

Як усе те давно було... І чи взагалі було?

Швидко ж забувається тяжке і страшне пережите людиною! А от широке пшеничне поле, витолочене танками, грузовиками та самоходами, обняте жахною загравою на якому молодий лейтенант Максим Дробот із снайперською гвинтівкою в руках задихався повітрям, отруєним від вибухів мін та снарядів, мабуть ніколи не забудеться. І от у цей час Максим побачив на дозрілому, незжатому полі три довгі колоски пшениці, що вирізнялися з-над усіх. Міцні, заярілі вони височіли над ланом, пружно тяглися колючим вусами до сонця... Вогонь підбирався все ближче й ближче, полохливі язики полум'я то здіймались з повітря, то падали ниць, розвихрюючись, випалюючи довкола усе до чорного тла. А колоски стояли!

Р.s: вибачте, якщо щось не так