Твір на тему:Моя улюблена справа(не з інтернету)
ДО ТЬ БУДЬ ЛАСКА

Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо "Люлі, люлі, прилетіли гулі", "Котку, котку-рябку", "Ходить сон коло вікон". Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: "Ходить гарбуз по городу". Підростаємо ми, дорослішають наші пісні. Уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн України, — "За Україну", "Не пора". Особливо подобається "Гей, у лузі червона калина". Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні.
Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Я із задоволенням слухаю Т. Петриненка, С. Вакарчука, О. Пономарьова. Та мамина пісня — рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.

Подумав хлопчик, що стане не більшим за мухомор. Не побачить більше батьків та друзів. Подякував гномові і чемно відмовився від чарівного перетворення.

     Поїхала маленька машина далі, а хлопчик пішов лісовою стежкою. Вона вивела його на невелику поляну. Учорашня злива наробила лиха в лісі. На землі валяється велике дерево, важко переступити через нього. Придивився і запримітив маленьку машину, що заплуталась серед гілок. Не можуть гноми зрушити з місця. Хлопчик вирішив до Взяв усіх на руки і переніс на лісову стежку.

      Подякували маленькі гноми своєму рятівникові. А старий гном дуже зрадів, що хлопець залишився великим.