План:
1.Чому я взялася до цієї роботи
2.Наскільки потрібною є для мене ця праця
3.Як я готуюсь до роботи
4.З чого я розпочинаю працю
5.які трудові операціі в якій послідовності виконую.
6.Чим завершається моя робота
7.Чим задоволений я роботою.
Очень ставлю
​

"Усі сидять у теплих будівлях, лишень мені не сидиться. Я хочу вийти на вулицю подивитись на свою будівлю, на інші будівлі і з радістю крикнути, що попри погоду, погодні негаразди я є щаслив(-им;-ою)
Коли я вийш(-ов;-ла) то побачила ще декілька дітей, які прямували до мене і я зайш(-ла;-ов) додому, адже було дуже холодно. За цими дітьми я га(-в;-ла) з вікна.
Усі вони були надзвичайно щасливі. Грали у сніжки, ліпили снігову бабу, раділи та веселились. По їхній поведінці я в якійсь мірі й впізна(-в;-ла) себе. набравшись сміливості я тепло вдягнувшись пішла до них. Відразу ж поча(-в;-ла) розмову. За перших 10 хвилин я зрозуміла, що це є мої люди, яким я дуже завдячую."- ось таку цікаву історію розповідав усім дітям на вулиці наш дід Афанасій. 

- Здоров, Іване! - Та здоров, Петре! Ледве тебе впізнав, так ти щільно у плащ загорнувся! - Атож, сьогодні така погода, що добрий господар собаку на вулицю не вижене. - А я навіть куртки не вдягнув, залишив її вдома. Бачиш, бігаю у светрі. Кожух лежить, а дурень дрижить. - Я зараз, Іване, згадую минулий тиждень. Так було добре, тепло. Така тиха стояла погода, хоч мак сій. - Ага, а тепер – на тобі! Так холодно, що, якби я не вмів дрижати, то й зовсім замерз би! - Ну, прощавай, друже. Піду я вже додому, несила під дощем стирчати. - І ти бувай! Побіжу мерщій грітися. - В мене вдома зігрітися не вийде. Там так холодно, хоч вовків ганяй. Ще не ввімкнули опалення. - Співчуваю тобі, друже Щасти тобі!