План до розповідного характеру про виконання автором улюбленої страви 1. Чому я беруся за це заняття.
2. Як я створюю вінок
Готуюся до роботи (добираю матеріал: штучні квіти, гілочки, листя: готую інструменти: ножиці, плоскогубці, клейку стрічку).
Згинаю з дроту коло, зчіплюю його кінці.
Обрізаю до потрібної довжини стебла квітів і гілки
Приєную квіти й гілки до дротяної основи клейкою стрічкою.
3. Чи задоволена я результатом своєї праці

Україна має дуже багату культуру, яка передається від одного покоління до іншого. З давніх часів, для нашого народу характерними були мудрість та виваженість. Ці та багато інших рис були закладені в народних обрядах, звичаях, ну і, звичайно, фольклорі. Саме через усе це і формувався наш культурний та національний світогляд.Характерним для нашої культури є те, що дохристиянські звичаї тісно переплелися з релігійними, що призвело до утворення тих норм і обрядів, які відомі нам і нині. Обряди охоплюють усі сфери життя людини, вони є важливим елементом української культури. Яскравим прикладом є сімейне життя, особливо весілля, яке включало велику кількість різноманітних обрядів. Важливою подією будо народження дитини у родині. Вагітну жінку не дозволялося ображати та сварити.Необхідно було приховувати вагітність як можна довше, щоб ніхто не позаздрив і не спричинив зла при народженні дитини. Щоб новонароджений був здоровим та сильним, при першому купанні використовували святу воду. Дівчатам клали молока, меду, квітів, щоб були красивими, а хлопчикам клали дев’ясилу, щоб були сильними та здоровими. Дитину одразу ж необхідно було охрестити, щоб не була кволою та слабкою. У церкві, під час хрещення, вагому роль відіграють хрещенні батьки, яки вважаються другими батьками і допомагають дитині протягом усього її життя. Після обряду, зазвичай сходяться усі друзі та родичі з подарунками.Отже, звичаї та обряди, це вагомий елемент української культури і по нині. Вони відіграють важливе значення і в сучасні часи. Цей багатий скарб передається нам із покоління в покоління, тому ми повинні його зберегти і дотримуватись правил, адже вони супроводжували і допомагали нам протягом багатьох віків. Не зважаючи на час, деякі традиції та звичаї залишаються і будуть залишатися актуальними.

Снігурі недарма дістали таку назву, бо прилітають із першим снігом. Снігурі — червоногруді пташки з чор­ною шапочкою на голові. На голівці в снігура чорна шапочка. Спинку прикраша бурувато-сірий піджачок. На грудях і черевці майорять, наче жар, червоний фартушок і червона сорочка. Живуть снігурі переважно в хвой­них лісах Півночі. До нас прилітають пізно восени й оселяються недале­ко від людського житла. Мандру­ючи садами, вони збирають насін­ня бур’янів, ягоди, що залишилися на кущах. Надають пере­вагу горобині. Комахи в раціон сні­гурів потрапляють випадково і в не­значній кількості.