Нещодавно у наш клас завітала дівчинка. Вона була новенькою. Звуть її Софія.
Спочатку не знала, що сказати, ніяковіла, пекла раків. Почувалася не у своїй тарілці. Дівчатка самі почали розпитувати Софію. Спершу вона соромилася, але згодом усе минулося. У однокласниць було багато запитань, та пролунав дзвінок на урок. На першому уроці Софія була як у воду опущена. Вона пропустила одну тему. Та згодом, коли познайомилась із вчителями, а вони у нас найкращі, почала показувати товар лицем. Та й співрозмовниця вона цікава. За словом у кишеню не полізе. Здавалося, що у дівчини язик добре підвішаний. Та в цілому вона нам усім дуже сподобалась.
Ми вміємо дружити та вболівати один за одного, не розбиваємо глеків, тому новенька надзвичайно цьому рада.
Минулої весни я побувала у Карпатах. Там дуже гарно та мальовничо: високі гори, що вкрилися снігом, видніються майже з кожного куточка місцевості. А скільки там різноманітних дерев! Там ростуть і могутні дуби, і вічнозелені ялини, і білокірі берези, і високі ясени… Між горами – широкі галявини, на яких безтурботно бігають один за одним бистрі олені та швидкі козулі. Над горами та галявинами літають та гніздяться безліч птахів – глухарі, беркути та багато інших. Карпатські полонини багаті соковитою травою, і турботливі пастухи щодня виганяють до полонин отари овець, де вони пасуться та живляться по декілька годин поспіль, і при цьому трави вистачає наїстися кожній тварині. Мені дуже сподобалися Карпатські гори та мальовнича природа Карпат!
