Свої записи Максим міг використати у творі про ліс восени.
Назва твору: "Осінній ліс"
Ліс восени вражає своєю різнобарвністю та яскравістю. На просторій галявині вже прив'яла трава. Її давно змучило палюче літнє сонечко. Притихла берізка скидає додолу своє пожовкле листя. Ліс шелестить, перемовляючись.
Особливо гарним є осінній ліс після дощу. Дощові краплини, як сльози, падають на землю. У калюжах можна побачити справжні осінні картинки, які намалювала природа. Чутно стукіт дятлу, десь стрекоче сорока-білобока. Все ще живе та шумить.
Людина — це унікальна істота, вона є особою, яка має власний розум, власну волю, власні почуття.
Людина безсмертна у своїх ділах. Усе, що кожен з нас зробить, матиме свій слід у майбутньому. Покликання кожної людини — жити гідно. Часто ми відволікаємося на дрібні і скороминущі речі, а це принижує людину, робить її життя примітивним і нецікавим.
Кожен має особисте покликання. Кожного наділено тим чи іншим талантом, якоюсь характерною властивістю, яку людина може розвинути або змарнувати. Навіть якщо ми не маємо здібностей до мистецтва, науки чи спорту, то можемо розвивати щедрість, терпимість, порядність та інші чесноти. Часто людина будує величезні плани, мріє про високе життя, але не вміє бути уважною до щоденних потреб рідних. Люди мають жити в дружбі, злагоді, допомагати один одному. А до має бути безкорисливою. Сильніший повинен піклуватися про слабшого. Сила сильного полягає в тому, наскільки він використовує її для служіння іншим. Батьки не просто виховують дітей, забезпечують їжею, одягом, відсилають до школи; вони люблять їх і піклуються про них.
Кожну хвилину потрібно пам’ятати, що треба навчитись прощати, жити в спільноті: потішати самотніх, давати потребуючим. Ми маємо творити добро і боротись зі злом. І якщо деколи відступаємо від цього, то завжди маємо можливість виправитись.
