Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.
Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.
Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.
А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху. Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.
Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова, пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!
Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує людей від багатьох хвороб, дарує солодкий нектар, годує мурашок та комашок- «сонечок». А також наповнює навколишній світ радістю життя!
Вся Європа для того, щоб дивитися, а Італія для того, щоб жити. Хто був в Італії, скаже прощавай іншим землям. Хто був на небі, той не захоче на землю» (М.В. Гоголь)
Італія – це країна, в якій обов’язково потрібно побувати, щоб не вважати, що життя пройшло марно. Італію, як хороше вино, потрібно пити не кваплячись, ковток за ковтком, смакуючи, щоб відчути незрівнянний «букет» цієї прекрасної країни.
Півострів-чобіток, що омивається теплими водами п’яти морів, подарував світові найбільші твори мистецтва – творіння Леонардо да Вінчі і Тіціана, Рафаеля і Мікеланджело. Тут народжувалося кіно Фелліні, поезія Данте, тут ллються чарівні звуки опери Ла-Скала. Нарешті, справжня піца і «паста», найдовші і справжні спагеті з’являються на світ саме в Італії. Італія, як магніт, вабить всіх цінителів прекрасного та знавців «Dolce vita».
Побувати у вічному місті Римі – це мрія чи не кожного мандрівника! Моє давнє і нестримне бажання також відвідати стародавню столицю Римської імперії лише цьогоріч увінчалося успіхом. З величезним полегшенням я нарешті викреслив сонячну Італію зі списку невідвіданих країн. Пакую валізи і – в далеку дорогу!
До речі, а вам відомо, звідки походить цей вираз? В античні часи, найбільший захват викликали римські дороги, будівництво яких почалося в 312 році під час правління імператора Костянтина, який заснував нову столицю імперії – Новий Рим. Дороги будувались за всіма правилами інженерного мистецтва. Для їх прокладення обиралися найбільш короткі відстані, незважаючи на різні перешкоди. Згодом в Римській імперії була побудована мережа доріг, що покривала Піренейський, Апеннінський, Балканський півострови, Малу Азію, Близький Схід, Британію та Францію, Африканське узбережжя Середземного моря. У пік розквіту Імперії мережа доріг сягала близько 80 000 км. В центрі цієї мережі доріг знаходився Рим. Саме з цієї обставини в античному світі з’явилось прислів’я: „Всі дороги ведуть до Риму”.
Моя ж дорога з Мого міста(тут написати Ваше місто на 1600 км і зайняла близько 16 годин їзди комфортним автобусом пролягаючи через Угорщину та Словенію. Наш транспортний засіб перетнув італійський кордон (умовний, звичайно) наступного дня, ще до сходу сонця. Згодом у повітрі запахло морем… Це Венеціанська лагуна, площа якої становить близько 550 км². Від автобану до Адріатичного моря тут всього 5 км.
