Прочитайте. Випишіть професіоналізми та власне терміни. Визначте їх функцію. Довжиною рядка у творі всі письменники поділяються на прозаїків, на поетів і на футуристів.
Прозаїками звуться ті письменники, у яких рядок дуже широкий, і дуже довгий, і дуже дешевий.
Поети — це ті, що рядок у них коротенький, яскравий. І на кінці в нім причеплено або риму, або асонанс, або алітерацію.
Коли цього не причеплено, то такий вірш зветься верлібром, або ліверною ковбасою.
Футуристи походять від латинського слова futurum, тобто майбутній. Отже, це, власне, ще не є справжні письменники.
Це письменники майбутні. Ще колись писатимуть, а тепер вони тільки бавляться, граються, вчаться на письменників і лаються.
Рядок у футуристів безформений якийсь, бо, кажу ж, вони не насправжки ще пишуть, а дряпають.
Незрозумілістю свого твору письменники поділяються на символістів, імажиністів, неокласиків, реалістів (і ще сила є різних «істів»).
Символісти — це ті, що пишуть віршами «символ віри». Потім вони перевертаються на неокласиків, з неокласиків на пролетарських, з пролетарських на футуристів.
Неокласики — це ті, що кажуть:
— Їй-бо, ми не такі, як ви нас розумієте!.. їй-богу, ні! А ви нас отак розумієте?! Ай-яй-яй! Як вам не соромно!
Імажиністи — від слова «і ми можемо». Так що це всім зрозуміло. У нас їх мало.
Реалісти — це, як ви самі догадуєтесь, письменники, що скінчили реальну школу й не склали конкурсу до політехніки. Так реалістами й залишились (Остап Вишня).