-Пані Наталя, чому би нам не влаштувати для учнів екскурсію по Київу, ми уже усюди були. А от у Києві ні.-,запитала учениця 8-Б класу. -Оленко, а знаєш, я подумаю над твоєю пропозицією. Ми дійсно за 10 років уже усюди побували. Чомі би дітям не побачити красу столиці рідного міста? Я напевно пошлю Аню і Оленку. Нехай дадуть оголошення усім класним керівникам. Я думаю, діти будуть згодні на цю ідею. -Дякую, що вислухали. Ах, доречі, я зараз попереджу Іванку,мою сестру, може вона не відмовится. -Добре, знову дякую за ідею, Оленко!До побачення. -До побачення Пані Наталя.
Ця розповідь від моєї матері вона справжня. Мама мені розповіла, що у моєї прабабусі, в хаті, де вона жила, був святий кут, і в ньому висіло багато ікон, які після смерті маминої прабабусі залишилися у її дочки, моєї прабабусі. Прабабуся зуміла зберегти ці ікони, незважаючи ні на що. Особливо дуже важко довелося під час війни, коли німці приходили в село. Вона їх ховала, переживала, щоб їх не знайшли і не забрали, бо дуже дорожила ними. За переказами, ці ікони з'явилися в нашому роду на весіллі, і вважалося, що вони несуть мир і добро в сім'ю. Прабабуся передала ікони своїм дітям: моїй бабусі і її братові і сестрам. Коли прабабуся була дуже старенька, вона строго наказувала своїм дітям зберігати традицію: передавати ікони у спадок своїм дітям, щоб у сім'ях був спокій і благополуччя. І так донині ми передаємо свої цінності з покоління в покоління.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
