RatmirOspanov123
06.11.2021 06:49

Перепишите это на листок бумаги ручкой Пушкин (1799- 1837 ГГ.), Великий русский поэт, прозаик, драматург, публицист, критик. Родился 26 мая (6 июня) в Москве, в Немецкой слободе. Воспитанный французскими гувернерами, из домашнего обучения вынес только прекрасное знание французского и любовь к чтению. В 1811 г. Пушкин поступил в только что открытый Царскосельский лицей. После окончания лицея в июне В 1817 году в чине коллежского секретаря Пушкин был определен на службу в Коллегию иностранных дел, где не работал и дня, всецело отдавшись творчеству. К этому периоду относятся стихотворения «Вольность», «К Чаадаеву», «Деревня», «На Аракчеева». Еще до окончания лицея, в 1817 г., начал писать поэму «Руслан и Людмила», которую закончил в марте 1820 В мае он был сослан на юг России за то, что «наводнил Россию возмутительными стихами». В июле 1823 г. Пушкина перевели под начало графа Воронцова, и он переехал в Одессу. В Михайловском, куда он был выслан в 1824 г., Пушкин сформировался как художник-реалист: продолжил писать «Евгения Онегина», начал «Бориса Годунова», написал стихи «Давыдову», «На Воронцова», «На Александра I» и др. 17 декабря 1825 г. узнает о восстании декабристов и аресте многих своих друзей. Опасаясь обыска, он уничтожил автобиографические записки, которые, по его словам, «могли замешать многих и, может быть, умножить число жертв». В 1828 г. самовольно уехал на Кавказ. Впечатления от этой поездки переданы в его очерках «Путешествие в Арзрум», стихотворениях «Кавказ», «Обвал», «На холмах Грузии». В 1830 г. эпидемия холеры заставила его на несколько месяцев задержаться в Болдино. Этот период творчества поэта известен как «Болдинская осень». В Болдине написаны такие произведения, как «Повести покойного Ивана Петровича Белкина», «Маленькие трагедии», «Домик в Коломне», «Сказка о попе и о работнике его Балде», стихотворения «Элегия», «Бесы», «Прощение» и множество других, закончен «Евгений Онегин». Летом, 1831 года вновь поступил на государственную службу в Иностранную коллегию с правом доступа в государственный архив. Начал писать «Историю Пугачева», историческое исследование «История Петра I». Последние годы жизни Пушкина в тяжелой обстановке все обострялись отношения с царем и вражды к поэту влиятельных кругов придворной и чиновничьей аристократии. Но, хотя в таких условиях творческая работа не могла быть интенсивной, именно в последние годы написаны «Пиковая дама», «Египетские ночи», «Капитанская дочка», поэма «Медный всадник», сказки. В конце 1835 Пушкин получил разрешение на издание своего журнала, названного им «Современник». Зимой 1836 г. завистники и враги Пушкина из высшей петербургской аристократии пустили в ход подлую клевету о взаимоотношениях его жены Натальи Николаевны с Ж. Дантесом. Пушкин вызвал Дантеса на дуэль, которая состоялась 27 января (8 февраля) 1837 на Черной речке. Поэт был смертельно ранен. Опасаясь демонстраций, царь приказал тайно вывезти тело Пушкина из Петербурга.

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
mrzadvorgetski
25.01.2020 15:07
Слова мораль, етика сприймають­ся в наш час неоднозначно. З одного боку, всі ми начебто ро­зуміємо, що без моралі жити не можна. З іншого — моральне легко набуває в нашій свідомості присмаку чогось набридлого, нещирого: «моральний кодекс», «мораль­но-трудове виховання», «моральна стій­кість» людини-гвинтика . Чи не закладені ці нещирість і докучливість у самій при­роді моралі? Одвічні пошуки й проблеми людської душі, що ми їх звемо моральними, — це, звісно, цікаво, важливо для кожного. Але, можливо, правий Фрідріх Ніцше, і най­суттєвіше в житті людини починається якраз «по той бік добра і зла»? Так, порядна людина має зважати на вимоги моралі. Проте хіба ж ми не бачи­мо, як раз у раз святкує життєві перемоги саме той, хто здатний через ці вимоги переступити? І про яку порядність може йтися на голодний шлунок? Може, високі моральні переживання — привілей тих, хто вже має достаток? А може, вся моральі полягає саме в тому, щоб здобувати достаток, звіль­няючи себе і своїх близьких від злиденності й прини­жень, несумісних з людською гідністю? А різні герої й альтруїсти-фанатики — чи не краще взагалі без них?Може, й справді, щаслива та країна, котра не потребує героїв? Чому ж тоді мимоволі завмирає серце, стикаю­чись із проявами справжньої моральної шляхетності? З одного боку, нам твердять про пізнання добра і зла. З іншого — кому не доводилося стрічати простих і щирих людей, котрі й гадки не мали ні про які філософії моралі, а проте вирізнялися бездоганною до­бротою? І навпаки — високоосвічених негідників, що зі знанням справи творили зло? Втім, ставлячи всі ці запитання, ми вже занурюємо­ся в царину етики, царину роздумів про людську мо­ральність. Бо ж від оцих гірких і пекучих питань не­можливо просто відмахнутися, до них знову і знову підводить нас саме життя. І ще одне: чи можуть узагалі існувати якісь остаточні загальнозначущі відповіді на такі запитання, чи не йде кожен тут своїм шляхом і обирає те, що йому ближче? А коли так — навіщо потрібна тоді наука етика? Поміркуймо. Насамперед зважимо на те, що й справді поняття моралі й моральних цінностей у нас, м'яко кажучи, заексплуатовані. За роки радянської влади ввійшло у звичку латати «моральним чинником» усі дірки дряхлі-ючого суспільного організму; не дивно, що у своєму падінні збанкрутіла система потягла за собою все по­в'язане з нею — так криза моралі соціалістичної обер­нулася на девальвацію моралі загалом. Тим часом чим гостріші проблеми постають перед нами, чим непевніші перспективи на майбутнє — тим невідворотніше прагнення сучасної людини знайти якийсь твердий Грунт під ногами, те, заради чого варто було б жити, що могло б слугувати своєрідним камер­тоном її збудженій душі, мірилом її вчинків. Свідомо чи несвідомо вона знову й знову звертається до кардинальних питань моральності, питань вибору мо­ральних цінностей. Ми не можемо відкинути їх уза­галі — так той, хто вирішив би не дихати, хвилиною раніше або пізніше все ж таки ковтне свіжого повітря. Втім, окреслена ситуація заслуговує на те, щоб придивитися до неї пильніше. Адже — попри всюзаяложеність традиційних моральних стереотипів, що давно всім набили оскому — чи можемо ми щиро сказати, що наше життя, наша культура справді буду­валися на засадах моральності? Що в перебігу повсяк­денного існування надто багато важили і важать уяв­лення про добро і зло, гідність і честь, обов'язок, повага до людини, вірність слову і переконанням? Ні, сказати так ми не можемо; сьогодні від нас, на жаль, дуже далекий нормальний стан людської культури, осердям якої є перелічені поняття й цінності. Невдовзі після першої світової війни й фатальних соціальних змін, з якими збіглося її завершення, все­світньо відомий мислитель-гуманіст Альберт Швейцер (1875—1965) ставить епосі медично точний діагноз: культура, в якій деградують засади етики, приречена на занепад1. Як не прикро, підтвердження цього діагнозу ми нин гаємо на прикладі нашого суспільства. Гіркий парадокс полягає в тому, що нашу культуру ще й дотепер, після всього пережитого протягом остан­ніх років, найповніше, мабуть, характеризують три славнозвісні принципи колишнього соціалістичного культурного будівництва — принципи партійності, ідей­ності, народності, — але в найбільш низькому, гротескно спотвореному їхньому втіленні. Так, наша культура була й залишається партійною (хоча тепер уже й багатопартійною), принаймні в тому розумінні, що вона призвичаює нас співвідносити слова та вчинки людей насамперед не із загальнолюд­ськими критеріями справедливості, істини, добра, а з частковими, власне партійними (лат. pars, partis — то і є частка) інтересами тих чи інших, явних або прихова­них сил. 
0,0(0 оценок)
Ответ:
Пепечка
14.11.2022 13:42
Великдень – це найбільше релігійне свято, яке відзначають навесні.Рано-вранці в неділю всі йдуть до церкви, а після повернення сідають за святковий стіл. У церкві священик бризкає на людей та їжу святою водою. Є традиція запалювати свічку та вставляти її у паску під час освячення. Якщо донести свічку, що горить, до самого дому, то буде щастя та багатство протягом цілого року. У цей день зазвичай збирається вся родина для спілкування та веселощів. Навкруги панує радісна святкова атмосфера.

Існує народне повір’я про те, що після Великодня остаточно теплішає, тому чим раніше свято, тим швидше настає весна. Я помітив, що у цей день обов’язково йде дощ, хоча б невеликий, а вже в понеділок настає тепла, сонячна погода. Великдень – одне з моїх найулюбленіших свят!

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота