Пояснити правопис суфіксів (підкреслити і виділити) Мабуть, природа створила хлібну зернину в мить такого високого натхнення, в
мить щедрого осяяння, яке потрачено нею і на саму людину. І в чи не найголовнішому
слові нашої мови «життя» предки не лише воздали заслужену хвалу житу-годувальнику,
а визнали його правічні заслуги в долі людства. В зернину, в цей маленький тугий
злиточок матерії, стільки вкладено життєвої мудрості, добра і віри в безсмертя, що його
таїна й досі здається нам магічною. Все у нас від нього, від хліба.
А втім, і самі ми, кожен із нас – дитина своїх батьків, свого народу й хліба. Людей,
які прийшли з доброю місією, з чистим серцем чи з доброю новиною, на нашій землі
завжди зустрічали з хлібиною на вишитому рушнику.
Короваєм благословлями у довгу, тепер уже двоєдину дорогу одружених молодят,
без хлібини не можна було зайти у новий дім. Зрештою, вся історія нашого народу
пов’язана з історією хліба, з мистецтвом його сіяти, вирощувати, косити, молотити,
молоти, розчиняти тісто, пантрувати, як воно сходить, пекти, а коли хочете, то й
гречним, вихованим ще з дитинства умінням його їсти. Цілий цикл, у якому є свої
таємниці, досвід, розрахунок, цикл, за яким можна вимірювати літа людського життя.
Може, тому так трепетно щемить у нас, сучасників, серце, коли зачуємо прадавню
пісню, в якій дочка благає з чужини: «Якби мама знали, яка в мене біда, вони б
передали горобчиком хліба...». (За В. Яворівським)