Объяснение:
Хліб — це не просто їжа. Це основа всього, запорука продовження життя. Хліб — це диво землі.
Все життя людини пов’язано з хлібом — як фізичне, так і духовне. Хліб — це дуже корисний продукт, вкрай необхідний нашому організму. Він об’єднує людей за трапезою, навчає поваги, щедрості, співчуття, гостинності, розважливості.
Хліб вимагає до себе шани, адже в нього вкладено працю людей багатьох професій. Ця праця дуже важка, тому подвійно почесна. Хліб сьогодні коштує недорого. Справжня його ціна набагато вище. Для всіх нас повинні попрацювати селекціонери, агрономи, інженери, трактористи, комбайнери, мірошники, водії, пекарі.
Процес приготування паляниці — велике мистецтво. За ним можна ігати годинами. Цей процес заспокоює, заряджає добром і світлом, наповнює любов’ю до життя. Разом зі шматком хліба нам передається частина душі й енергії пекаря. Ось чому справжній живий хліб вдається тільки добрим, щедрим і відкритим душею людям. Хіба це не диво?
В Україні хліб завжди мав сакральне значення. Це не тільки символ добробуту, а й символ відносин Бога та людини. Це образ Самого Господа. Отже, все це є доказом, що хліб — це диво.
Місто на камені.
Є на Поділлі місцина, подібної до якої не знайдеш у цілій країні. Тут стоїть на кам’яному півострові древнє місто Кам’янець-Подільський.
Цей важливий оборонний вузол на шляху зі Східної Європи до Балкан уходив до складу кількох держав: монголо-татарської орди, Великого князівства Литовського, польської Корони, Туреччини, Росії; та СРСР. Але місто по духу завжди залишалося українським.
У створенні неповторного обличчя Кам’янця взяли участь представники різних народів. Але найбільшими складовими в культурі Кам’янця були українська та польська, адже місто виросло на межі заселення двох народів.
За Польщі Кам’янець був місцем ув’язнення багатьох українських патріотів. У фортеці тримали незламного Устима Кармелюка. З цим епізодом в історії міста пов’язана цікава місцева легенда.
Кажуть, коли Кармелюка везли до фортеці, його побачила молоденька польська панночка. Закохавшись у мужнього красеня, вона почала шукати б визволити його з неволі. Піднявшись одного дня на 40-метровий мінарет, прибудований турками до Петропавлівського собору, панянка вистрілила з лука в те вікно Папської вежі, де мав знаходитися в’язень. До стріли, крім записки, було прикріплено згорнуту в кульку довгу і міцну турецьку шаль.
Кажуть, що Кармелюк втік з фортеці завдяки цьому подарунку...
Кілька днів пробув у Кам’янці в 1846 році Тарас Шевченко, мандруючи Україною за завданням Археографічної комісії.
Майже вісім місяців у часи визвольних змагань Кам’янець був тимчасовою столицею Української Народної Республіки.
Так дивно відобразилася на долі маленького містечка на Поділлі вся історія України. Кам’янець-Подільський залишається в пам’яті як символ українського духу, що протягом століть гартувався вогнем і мечем.
