1. Укажіть речення з однорідними членами.
а) Шептало перестрибнув рів і помчав через гусячу царину в лугову синь. (В.Дрозд.)
б) Стомившись від напливу вражень, Шептало спинився і сторожко скосив очі. (В.Дрозд.)
в) Ось упала галузка, ось розігнулась гілка, ось із-під листка грабового вивільнилась мережана лопать папороті. ось здивовано попробувала свій голос самотня пташина. (Є.Гуцало.)
2. Укажіть речення, в яких однорідні члени поєднуються розділовимисполучниками: *

а) Скочивши чи й не скочивши на землю, зоставивши чи й не зоставивши в пухкому снігу шрапнельні фонтанчики слідів. білка вже летіла з хижою швидкістю по стовбуру сусідньої сосни. (Є.Гуцало.)Варіант 1
б) Дерево відкриває перед людиною свою душу, то лагідно-мяку, то суворо-неприступну, то співучо-милу, то химерно-таємничу, то буйно-хвальковиту.(П.Загребельний.)
в) Ні Віталій, ні Тоня не пригадують, щоб у ці води заходили судна такого типу.(О.Гончар.)
3. Укажіть речення, в яких правильно розставлені розділові знаки (окремі розділові знаки опущені): *

а) Тепер забутий курінь мовчав день у день і рік у рік. (Григір Тютюнник.)
б) І любистком. і клечанням уквітчали хату. (Т.Шевченко.)
в) Курінь був схованкою від гроз. і спеки. холоду і втоми всякому степовикові. (Григір Тютюнник.)
4. Укажіть речення з поширеними однорідними членами: *

а) Кольори багряні, жовті, вишневі, пурпурові, червоні, оранжеві – їхнім полум’ям позаймались дерева. кущі, бур’яни, бадилля. (Є.Гуцало.)
б) Золотий вогонь палахкотів серед хижі, розганяв нічний холод, огортав хвилями ласкавого тепла. (П.Загребельний.)
в) Буде ще після цього і простір лиману, і вітер попутний, і білі заметіль чайок над головою. (О.Гончар.)
5. Укажіть речення, що містять кілька рядів однорідних членів: *

а) Білий кінь з нечуваною силою шарпнувся. вирвав кінець повода. дико звівся на задні ноги. (В.Дрозд.)аріант 1
б) Тоненький струмок диму поволі піднявся над сторожкою, понад віттям дерев й послався над ними прозорою хмаркою. (Григір Тютюнник.)
в) Жеребець пирхнув, хвицьнув копитами землю і звично, радо понісся скоком по колу.(В.Дрозд.)
6. Укажіть речення з однорідними присудками: *

а) А ниви пахли хлібами, динями. кавунами, і шуліки високо в небі погойдувалися на крилах. (Григір Тютюнник.)Варіант 1
б) Ти гристе кошеня випірнуло з щілини в паркані, примружилося, згорнулосьпухнастим клубком. (Є.Гуцало.)
в) Я розгортаю сніг і бачу ніжну, ще зачохлену голівку підсніжника.
7. Укажіть речення, в яких після узагальнюючого слова ставиться двокрапка(окремі розділові знаки опущені): *

а) Ремез - талановитий і вибагливий архітектор, у якого все йде в діло і волос коня чи корови, і конопляні волоконця. і пух рогози чи осокора. і всілякі лусочки, і насіннячко. (Є.Гуцало.)
б) Листя димить по городах, по дворах. за ворітьми на вулиці. (Є.Гуцало.)
в) Обіч дороги на облогах ронила зерно кущувата падалишня мішаниця жито. просо, гречка. (Григір Тютюнник.)
8. Укажіть речення, в яких після однорідних членів перед узагальнюючим словом ставиться тире (окремі розділові знаки опущені): *

а) Уже й електроніка, і кібернетика, і тонкощі радіотехніки все під отим картузиком є.(О.Гончар.)
б) І настурція, й півонія. й айстра росли біля хати кущами. (Є.Гуцало.)
в) У вигуках, у скрипінні вітряків, у пізніх скриках півнів. у капотінні роси з важкого пагілля дерев в усьому цьому русі і благословенному спокої була якась виболена, скупа доцільність. (Д.Яворницький.)
Другое:
9. Укажіть речення з однорідними означеннями (окремі розділові знаки пропущені): *

а) На цьому стовбурі велична крона, схожа на сильну суверенну державу. (Є.Гуцало.)
б) Розбудили мене буйні, бравурні звуки піаніно. (О.Іваненко.)
в) Чумацькі мажари з кримською білою сіллю важко рухалися цим степом. (О.Гончар.)
10. Напишіть, які розділові знаки ставляться в реченні з однорідними членами, при яких є узагальнююче слово. Наведіть два приклади речень з однорідними членами. *

. Займенниками є всі слова рядка
А вам, мені, учора, хто
Б добре, чий, мене, казна-чого
В хтозна-де, чимось, цей,ти
Г себе, абищо, якось, якась
Д воно, скільки, жоден, я

2. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку.
Донецький кряж, і терикони, і степи,
І тополятам на алеї дуже тісно.
Я ж Україноньку молю: «Не відлюби
Оцю мою малесеньку вітчизну!»

А 3
Б 4
В 5
Г 6
Д 8

3. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку.
Я хочу жити без прикрас.
Без тих гучних банкетів і лахміття.
Яке мені здається сміттям.
Що полонило нерозумних нас.

А 3
Б 4
В 5
Г 6
Д 7

4. З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку.
Ти наче вже і вільна як-не-як.
Та ще живеться важко тобі, Нене.
Всі пробують тебе на міць і смак.
Чи все в тобі добротне, достеменне.

Жіноча доля у творчості Тараса Шевченка

Поряд з величними постатями героїчних борців, народних месників, поряд з історичними діячами визвольного руху у творчості Т.Г. Шевченка проходить прекрасний своєю моральною силою і чистотою образ трудящої жінки-матері, сестри, дівчини, коханої. "Такого полум'яного культу материнства, — писав М.Г. Рильський, — такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері". А сам, як ми знаємо, ріс без матері: "там матір добрую мою ще молодую у могилу нужда та праця положила..." А пізніше Тарас Шевченко став вільним, але одружитися так і не встиг, так що своїх дітей і дружини у нього не було. Мріяв він поселитися в Україні, одружитися з Ликерією Полусмаковою, але обставини склалися по-іншому.

І все-таки він дуже любив дітей, завжди їм співчував, і улюблений його образ — це мати з дитям. Щаслива мати, вільна, як у тому "сні", що приснився кріпачці:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим...

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі...

Для Т.Г. Шевченка жіноча недоля була згустком болю, що запікся в його серці. Кріпацька неволя — це доля рідної матері, яку передчасно "у могилу нужда та праця положила", доля сестер Катрі, Ярини, Марії — голубок молодих, у яких "коси в наймах побіліють", це трагічна доля його першої трепетної любові — Оксани Коваленко, доля всіх нещасних жінок, що "німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть". Т.Г. Шевченко гнівно виступав проти жіночого безправ'я. Він ніби зібрав воєдино у своєму зболеному серці страждання поневолених жінок усіх епох і схвильовано розповів про них цілому світові.

Дивіться також

Реферати про життя та творчість Тараса Шевченка

Які твори написав Шевченко в період "трьох літ"? (та інші запитання)

Біографія Тараса Шевченка

Купить Чудова посадка та якість звуку Skullcandy Indy2 699 грнКупить Очистить бруд і залишки їжі з посуду, техніки або меблів!699 грнКупить Рукавиці господарські More Goods Professional 12 пар153 грнКупить Подарунок, який стане в нагоді кожному чоловікові!229 грн

Один з перших жіночих образів у Шевченка — це Катерина з одноіменної поеми. Її прообразом була його кохана Оксана Коваленко, з якою доля так і не звела Тараса. Перші героїні Т.Г. Шевченка — нещасні, сплюндровані жінки: Катерина, Оксана, Марина, Ганна. Згадаймо "Причинну", "Тополю", "Лілею" — це все жінки без щастя і долі. Правда, серед них пізніше з'явиться і бунтарка, яка підпалить панський маєток і помститься за свою ганьбу. Але таких було мало. Більшість дівчат Шевченкового часу ставали жертвами поміщицької розпусти, часто накладали на себе руки. Назви його творів: "Відьма", "Сова", "Слепая", "Мар'яна-черниця" — не випадкові: саме наймичками, відьмами, совами, сліпими, черницями були жінки в тодішньому суспільстві. Кожна жінка-жертва для поета рідна: "моя се мати і сестра, моя се відьма, щоб ви знали..."

Шевченкові поеми кличуть до помсти тим, хто топтав жіночу честь, гідність і щастя.

Мені особливо імпонує образ Ганни із поеми "Наймичка". Її життя заради сина, повністю принесене в жертву, — це материнський подвиг. Лише перед самою смертю вона розкриває синові правду.

Ще одна із сторінок шевченківських віршів — це удовине горе, коли єдиного сина забирають у солдати.

Великий Кобзар писав і жартівливі поезії (на жаль, їх дуже мало) про веселу життєрадісну українську жінку, наприклад, "Утоптала стежечку".

Шевченкові героїні вміють не тільки терпіти страждання, а й мститися своїм поневолювачам: Оксана, божеволіючи, підпалює палати свого кривдника; Марина вбиває ножем пана, який знівечив її молодість; відьма горить гнівом, ненавистю до розпусника-пана.

Тарас Григорович бачив у жінці передусім духовну красу, обожнював материнство, уславлював вірність і щирість, але не прощає аморальності й жорстокості.