Багато в Україні є красивих міст і сіл, але найбільше мені подобається рідне місто. У ньому я народився і живу, тут я познайомився зі своїми друзями, пішов у школу. Мій дідусь живе разом з нами. Він часто розповідає цікаві історії про наше місто і його мешканців. І в школі на уроках народознавства та історії вчителі розповідають нам про славетне минуле нашого рідного краю.
Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. її збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто — справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато в з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку.
Ось це моє улюблене місто!
ю
Від тихого лісу віяло тривогою.Ще досі біле небо враз стало чорним, роздався гуркіт грому. Я піднявся на невеликий пагорб краще роздивитися дорогу. Мій навігатор крутив стрілкою у різні боки неначе кажучи:"Хлопче, чого стоїш? Ноги в руки і біжи куди очі бачать!". Тоді я й схаменувся. Дременув кудись в ліс. Малесенькиі краплі дощу сікли мені обличчя , але я не зупинявся. Спинились мої ноги , як тільки побачив сухеньку малу хатину біля озера. Спалах , гуркіт жахливого грому , іще спалах... Не знаю, що відбулося , але зранку я прокинувся у хатині , біля мене сиділа із чашкою в руках старенька бабуся...
