. Випишіть тільки прислів’я з однорідними членами речення. ❖ Біда помучить і мудрості научить.
❖ Виміняв шило на швайку.
❖ Вода і камінь довда.
❖ Десять разів відміряй, а раз відріж.
❖ Робиш, робиш: ні за тобою, ні перед тобою. ❖ За все береться, та та не все вдається.
❖ З чорної кішки білої не зробиш. ❖ Кіт спить, а мишей бачить.
❖ Кішці смішки, а мишці слізки.

Я вважаю, що жити оптимістом, безперечно, легше. Позитивне мислення і позитивна енергетика заряджають оточуючих і надихають на дії, змушують не сидіти на місці, а з усмішкою на обличчі йти вперед, долаючи перешкоди.
По-перше, люди - оптимісти живуть набагато довше, це й не дивно, бо сміх і радість продовжують життя. Кажучи про оптимізм, не можна не згадати вірш Лесі Українки "Contra spem spero". Лірична героїня твору незважаючи на свою тяжку хворобу знаходить сили і позитивні думки щоб продовжувати жити й творити. Ці поняття яскраво відображено у таких рядках: "Ні, я хочу крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Жити хочу! Геть думи сумні!"
По - друге приймати будь-які проблеми набагато легше з позитивними думками. Згадаймо постать видатного українського письменника Остапу Вишню, який незважаючи на неправдиві звинувачення у неправдивій контрреволюційній діяльності продовжував писати свої усмішки, навіть тоді, коли його було заслано. Він не втратив оптимізму у своєму житті і приймав усі звинувачення легко і гідно.
Отже, оптимізм - це, мабуть, найкраща риса в людському характері, яка дає можливість жити вільно і не бути заручником власних сірих буднів.
​

Кожна людина має потребу у спілкуванні. Потрібно комусь довірити свої секрети, спитати поради і знати, що в тебе в житті є людина, на яку ти зможеш покластися у будь-якій ситуації. Саме для цього і існують справжні друзі.

У повсякденному житті нас оточують люди, з якими ми ходимо до кав’ярні, відпочиваємо на пікніках, спілкуємось, розважаємось. Це є приятелі, а не друзі. Бо як тільки вам стане не до веселощів, прийде біда або хвороба, поряд с вами не буде жодного з тих приятелів. Недарма ж є прислів’я: ” Друг познається в біді.” Тільки в біді з нами поряд залишаться справжні друзі,- ті, хто до пережити найважчий період у нашому житі.

Справжня дружба потребує самопожертви. Необхідно інтереси друга ставити поряд зі своїми, вміти від чогось відмовитись заради іншого. І дати другу те, чого ти чекаєш від нього. Всі ми прагнемо стати кращими, чомусь навчитися в житті, і в цьому нам теж до дружба. Вона виступає в нашому житті в якості психотерапевта. Довірити потаємні мрії, отримати співчуття, – для цього теж потрібні друзі.

Одразу зрозуміти дуже складно, хто є дійсно справжнім другом. Для цього має пройти деякий час, потрібно пережити якісь життєві ситуації. Дружба допомагає нам пережити самотність, яку іноді ми всі відчуваємо. Бо в кожного в житті буває мить, коли вас не розуміє сім’я, коли весь світ налаштований проти, і лише друг буде поряд, і лише він зрозуміє, підтримає, дасть пораду і до .

Для мене мої друзі- це найдорожчі після батьків люди. З ними я проводжу багато часу, шукаю відповідь на деякі питання, прводжу весело вільний час. Я дуже ціную нашу дружбу, намагаюсь не сваритися та завжди прийду на до , якщо це знадобиться. Щоб мати вірного друга, потрібно і самому стати таким. Бо якщо ти хитритимеш, обманюватимеш, будеш зверхньо ставитися до оточуючих, не звертатимеш уваги на чужі проблеми, не будеш приділяти достатьньо уваги близьким, то і до тебе будуть відноситися відповідно.

А якщо ти уважний, співчутливий, не байдужий до бід та радощів своїх близьких, то буде і у тебе справжня дружба, яку потрібно цінувати, берегти та усіляко підтримувати...