Скласти діалог про вживання прикладок у рекламних оголошеннях

Сміливість і боягузтво дві протилежні риси людського характеру. На цю тему не одне століття розмірковують філософи, психологи, письменники і поети.

Бути сміливим означає вміти контролювати свої емоції, тим самим надаючи активний опір своїм страхам. Смілива людина – це в першу чергу впевнений в собі людина, яка не боїться дивитися в обличчя проблемам, шукає вихід для їх вирішення, не відступає від задуманого і йде до кінця, до виконання своєї мети.

Смілива людина також повинен володіти величезною кількістю терпіння, обов’язково бути цілеспрямованим, заповзятливим, мати силу волі. Дуже важливо, щоб така риса характеру, як сміливість дісталася доброму й чуйному людині, для добрих цілей. Варто відзначити, що сміливість у людині може проявлятися і з негативним забарвленням, таким, як самовпевненість, азарт і фаталізм, які можуть стати небезпечними для нього самого, як недоречне почуття сміливості.

У боягузтва так само, як і в сміливості теж є позитивні і негативні сторони прояву людського «я». Боягузтво може проявлятися, як захисний рефлекс, який рятує людину від загрози – це боязкість і нерішучість. До негативних рис належать: малодушність, коливання, така людина це повна протилежність сміливій людині, він боїться будь-яких проблем і всіляко їх обходить.

Я вважаю, що боягузтво це звичайна слабкість сили волі, не бажання взяти свої емоції в руки і направити в потрібне русло. У боягузливого людини теж може бути мета, але він з легкістю може від неї відмовитися, якщо на шляху виникне невелика перешкода. У літературі є безліч прикладів людської боягузтва і сміливості, це наочно дозволяє переконатися в тому, що, здавалося б, боягузтво це і дрібниця, але насправді вона може бути злочинною. Людина через цю риси своєї вдачі може зробити, як моральні, так і правові злочину. Тому я вважаю, що кожна людина повинна себе морально виховувати, вчитися врівноважувати свої емоції, вірити в свої сили, брати себе в руки і не давати почуття страху перебороти себе, але і звичайно знати у всьому міру.

Происхождение фамилии БилецкаяИсследование истории возникновения фамилии Билецкая открывает забытые страницы жизни и культуры наших предков и может поведать много любопытного о далеком Фамилия Билецкая принадлежит к интереснейшему типу русских семейных именований, образованных от географических названий.Традиция создания фамилий пришла к славянам из Западной Европы в XIV веке и сначала утвердилась в Польше, где фамилии дворян стали образовываться от названий их владений при суффикса -ский/-цкий, который стал своеобразным знаком принадлежности к шляхте. В XV–XVI веке эта традиция вместе с моделью образования фамилий распространилась на Украине и в Белоруссии, а также в России, где первыми носителями таких фамилий тоже стали представители знати.Кроме того, множество русских фамилий людей незнатного происхождения с данным суффиксом было образовано от названия местности, откуда человек был родом. Обычно такие прозвища появлялись в тех случаях, когда их обладатели переселялись из одного места в другое. В дальнейшем эти фамилии закреплялись документально и становились настоящим родовым именем, фамилией потомков. В русском языке такие фамилии обычно имели окончание -ский, например, Алексеевский, Звенигородский, Рязановский.Одним из подобных именований, образованных при суффикса -ский (согласный «с» редуцировался в связи со сложностью произношения – Билец(с)кий), являлось именование Билецкий. Очевидно, оно является закрепившимся на письме произносительным вариантом прозвища Белецкий. Первые обладатели такого прозвания проживали некогда в населенном пункте с названием Белец, Белецкое или подобных, каковые существовали ранее на просторах Российской империи или за ее пределами, да и сейчас существуют, например, две деревни Белец есть в Новгородской области, поселок Белецкий есть в Краснодарском крае, а также в Нижегородской области. В основе этих названий, вероятно, лежит мирское имя основателя поселения – Белец, данное человеку со светлыми волосами.Сама фамилия Билецкий могла возникнуть далеко от тех мест, откуда приехал некогда человек, отвечавший при расспросах о месте его рождения: «Я – белецкий».Впрочем, фамильное имя Билецкий могло быть связано со сложившейся в конце XVIII века в церковной среде традицией давать священнослужителям новые, искусственные фамилии. Давались они вместо уже имеющихся или присваивались в духовных училищах ученикам, ранее не имевшим фамилий. Самую многочисленную группу семинарских фамилий составляют фамилии «географические». В основной массе семинарских «географических» фамилий, записанных в Российских Епархиальных Ведомостях, упоминается едва ли не больше половины общего числа российских сел и уездных городов. Поскольку православные священники могли вступать в брак, то их искусственные фамилии наследовались детьми и получали дальнейшее распространение.Таким образом, красивая и звучная фамилия Билецкая сохранившая в себе память о родине ее основателя, жившего несколько столетий назад, свидетельствует о красоте и богатстве русского языка и многообразии путей образования фамилий.