Дивись у поясненні.
Объяснение:
Авторка вірша закликає шанобливо ставитися до своїх слів і мови.
Заклик «Не цурайся слів» я розумію як прохання не відмовлятися, не зневажати рідну мову та спілкування.
Звернення «Бережіть слова»- я розумію, як заклик обачливо ставитися до використання слів, вживати слова характерні для рідної мови, не засмічувати свою мову словами-паразитами.
Вираз «Стерегтися слів»- значить бути обережним і уникати спілкувань з використанням нецензурних виразів та не використовувати лихих слів у своїй мові.
Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.
