Люди схильні робити різні вчинки - добрі і погані. Мабуть це залежить від внутрішнього стану їхньої душі, виховання. В світі багато жорстокості і несправедливості. Я бачив її на власні очі: ображені малюки, покинуті старенькі, скалічені тварини...
Моя бабуся часто допомагає знедоленим і нужденним, пригощає нехитрими стравами, пропонує посильну роботу. Разом вони обрізають гілки в саду, виноградну лозу, садять картоплю. Вона ніколи нікому не відказує, щиро дякує за до За це люди їй теж дуже вдячні. Бабуся завжди подає руку до вчинки мене надихають.
Мені подобається вчитися у нашій школі. Вчителі добрі та уважні, хоча й суворі. Тому на уроках доводиться сидіти тихо-тихо. Через це дуже втомлюєшся..
Інша справа — перерва. Тільки-но пролунає дзвоник — швиденько до їдальні. Хутко поїв — бігцем у коридор. Шкода, звісно, витрачати час на їжу, але потрібно ж набратися енергії.
Перерви у нас великі, 10—15 хвилин. Угадайте, скільки разів я встигаю пробігтися коридором? Десять-п'ятнадцять. Це нічого, але іноді як зіштовхнешся з ким-небудь. Хтось навіть радий, що можна трохи побитися. Проте у старшокласників я намагаюсь не врізатися. Можуть боляче вдарити. У вчителів, звісно, теж. Можуть покарати — змусять стояти. А це так нудно, особливо якщо перед цим сидиш 45 хвилин на уроці. Ось і доводиться маневрувати. Так цікавіше, ніж просто бігти як дурень світ за очі. А якщо серйозно, то у нашій чудовій школі немає нормального спортзала, де б можна було «розрядитися», пограти у що-небудь. І взагалі, як на мене, мало уроків фізкультури. Я б із задоволенням ходив на урок фізкультури щодня. Ні, двічі на день. Ні, через кожні два уроки щодня. Це було б чудово!
