Однорідні члени речення, вказати Поширення й непошірені

Живий куточок Твір-описВлітку багато дітей гостять у своїх родичів: хто в селі, хто в іншому місті. Я часто відвідую свою тітку, і цього літа я гостила у неї близько місяця. Дні тягнулися поволі і одноманітно, здавалося, що жара долатиме нас вічно. Але один день у мене залишився в пам’яті. Моя подруга Олена запропонувала сходити в Палац для дітей і подивитися «Живий куточок». В порівнянні із задушливими вулицями міста Палац для дітей здався нам раєм. Перше, що я побачила, – це акваріуми з незвичайно красивими рибками. їх різноколірна луска переливалася всіма барвами веселки.Рибки підпливали до скла і дивилися на нас, беззвучно відкриваючи роти, потім раптом різко спливали в глиб акваріума, витончено виляючи хвостами і плавниками. Краса рибок, їх плавні рухи привели мене в стан спокою і утихомиреності. Але тут мій погляд впав на крокодила. Його очі здалися мені сумними.   Ми з подругою пішли далі. У іншій кімнаті були різні тварини і птахи. Крупна і різноколірна папуга щось обурено кричав при наближенні людей. Тут же була мавпа, яку теж турбувало наближення людей, вона голосно кричала. Решта мешканців куточка спокійно реагувала на нас. Товстенькі морські свинки крихітні хом’яки давалися в руки, їм подобалося, коли їх гладили. Ми вийшли з Палацу для дітей, і день здався мені не таким нудним. Спілкування з тваринами принесло велике задоволення. Відчуття спокою і втихомиреності не покидало мене весь день. І досі я часто згадую свої відвідини «Живого куточка».

  Вона стоїть і дивиться на мене. її погляд м'який, теплий, ніби підсвічений якимось яскравим світлом. Від неї йде доброта і ще... ще якась безпомічність. 
     Мама... матіночка... матуся... Безліч дорогих серцю слів можна сказати про маму. Вона єдина, хто пробачить усе, хто пригорне до себе та захистить у будь-якій ситуації. Ось зараз я стою, дивлюсь на неї і привітно посміхаюсь. На душі така приємна ніжність. 
     Матусині губи поступово розпливаються в таку знайому усмішку. От зараз матуся посміхнеться, і в кутиках вуст заграють сонячні зайчики. Я знаю кожну зморшку на її обличчі, кожну рисочку. Роздивляюсь уважніше маму: вона ще молода, в неї русяве довге волосся (в дитинстві я страшенно його скубла, але мама тільки сміялась), невеличкий носик з ледь помітною горбинкою (у мене теж), маленькі, рожеві, завжди усміхнені вуста і найкрасивіші очі в світі. Вони змінюють колір залежно від матусиного настрою. Іноді, коли я принесу зі школи . «10», вони зелені-зелені, коли не помию посуд, вони сірі, з гіркими нотками, які я добре відчуваю. Вони міняться, вони виграють якимось неземним світлом. 
     Моя матуся дуже весела, дотепна, жвава. Вона полюбляє одяг спортивного стилю. Джинси і светр — її найулюбленіші речі. Вся її постава видає людину енергійну. У кожному її слові і русі відчувається глибока внутрішня гармонія. Коли вона швидко йде, то її волосся, зібране в «хвостик», кумедно підстрибує. Я дивлюсь на матусю і радію, що в мене така добра, стильна, сучасна мама. Просто найкраща в світі!