Дуже часто, особливо від юристів, можна почути таку фразу: “Незнання законів не звільняє від відповідальності” (ч.2 ст.68 Конституції України). Однак, як не дивно, жоден нормативний акт не містить дану істину, включаючи Кримінальний Кодекс України, який, як відомо, є єдиним джерелом кримінального права. Логічно виникає питання: чому ж незнання законів не може звільнити від відповідальності?
З юридичної точки зору, відповісти на це питання досить складно. Дійсно, жоден закон не говорить про це. І немає ніякого документального підтвердження подібного вислову, що збиває багатьох з пантелику і змушує шукати різноманітні виправдання в свою сторону. Є закон - є відповідальність за вчинене порушення чи злочин. Інших варіантів і бути не може - скаже людині будь-який юрист, і буде абсолютно правий. Тому краще поглянути на поставлене питання з іншого ракурсу і постаратися відповісти на нього з моральної точки зору.
Для початку подумайте, як можливо перевірити саме незнання закону? Пристрої, яке б визначало знання людини, ще не придумали. Тому на питання “Чи знаєш чи ні?” в ситуації з законом можна з легкістю отримати відповідь “Ні” і не мати можливості йому суперечити. Зрозуміло, що будь-правопорушник зміг би відповісти таким чином і зняти з себе всю відповідальність. Пред'явити йому звинувачення можна було б тільки при повторному порушенні, оскільки тут негативну відповідь на питання про знання закону чи статті закону була б брехнею. Однак чи погодиться з такою політикою суспільство? Звичайно ж, ні. Саме тому і була винесена мораль про те, що людина не може бути звільнена від відповідальності за порушення навіть при незнанні законів.
Разом з тим, існує й інша проблема. Закони постійно змінюються, причому іноді досить кардинально і швидко. У зв'язку з чим навіть порядні громадяни можуть порушити закон, не підозрюючи про це. Тут вже проблема відображається трохи з іншого боку, і деякі громадяни можуть дійсно не погодитися з вищевикладеної істиною. Закони повинні доноситися до жителів у повному обсязі з тією метою, щоб спочатку держава виконувала свій обов'язок щодо оповіщення населення про нові норми. У цьому випадку обвинувачі можуть посилатися на конкретну публікацію закону, щоб пояснити причину того, чому обвинувачений не може бути звільнений від відповідальності будь-якого порядку.
