Природа... Скільки думок викликає це слово скільки асоціацій породжується з ним. Найкращі моменти життя хочеться пережити з природою у чудовому лісі посеред прекрасного саду сповненому різних таємниць. Завдяки чарівному дивосвіту природи виникають цікаві вислови. Ластівки низько літають дощ обіцяють. Верещить вересень уже осінь. Листопад дерев не обтрусить зима довго бути мусить. Калина рано зачервоніла рання і люта зима буде. Осінь ясна зима холодна. Пригріло сонечко обсохла земля. Кричать сови спить діброва зіроньки сіяють. Сонце сховалось у вітах дерев річка дихнула прохолодою. Які яскраві цікаві неймовірні явища ми можемо гати за чарівним дивосвітом природи!
Тема – розповідь про сумну долю козака, який поїхав на війну та загинув на чужині. Ідея – уславлення вірності козака своєму військовому обов’язку, патріотизму, засудження війни. Основна думка: народ завжди пам’ятатиме тих, хто загинув заради щастя, добробуту, миру на рідній землі. Образи: молодий козак; явір, калинонька, пташки. Композиція “Стоїть явір над водою” Поезія складається із семи строф по чотири рядки. Твір умовно поділяється на дві частини: страждання молодого козака напередодні від’їзду до Московщини та його загибель у боротьбі за свою милу Україну. Художні засоби “Стоїть явір над водою” Епітети: козак молоденький, кінь вороненький, високу могилу, червону калину, рідну Україну. Персоніфікація: «вода корінь миє», «пташки…приносити вісті». Метафори: «явір… в воду похилився», «вода корінь миє», «…серденько ниє», навіки покинув. Повтори: «Не …», «Ой…», «Звелів собі…», «Будуть…». Звертання: «Не хилися, явороньку…», «Не журися, козаченьку…». Риторичні оклики: «Не хилися, явороньку, Ще ти зелененький!» «Не журися, козаченьку, Ще ти молоденький!» «Не рад козак журитися — Так серденько ниє!» «Будуть мені приносити Од родоньку вісти!» Зменшувально-пестливі слова: «явороньку», «зелененький», «козаченьку», «молоденький», «серденько», «вороненький», «колисоньку», «родоньку».
