Певною мірою інтернет все-таки підштовхує людей один до одного. Скільки нас не знали б один одного, якби не інтернет? Я власне, завдячую йому знайомством з людьми, які зараз займають важливе місце у моєму житті. Він дозволяє підтримувати стосунки з тими, хто знаходяться далеко від нас. А будь-яке спілкування зближує.
З іншої сторони - кожен сидить по ту сторону монітору зі своєю біллю. І ми не можемо знати, що відбувається з людиною. Іноді це і на краще, адже не завжди хочеться, щоб хтось знав, що відбувається з тобою.
Автобіографія
Я Цімлянський Руслан Віталійович, народився 14 травня 1963 р. в селі Лиса Гора, Вінницької області.У 1970 році пішов в перший клас Лисогорської СШ. З 1970 по 1980 рр. навчався у школі, а з 1981 р. вступив до Ілінецького будівельного технікуму. У 1983 р. був покликан в ряди збройних сил України, для проходження служби в армії. Після демобілізації з лав армії у 1985 р. продовжив навчання у технікумі, який закінчив у 1987 р.
З 1987 по 1990 рр. працював прорабом. З 1990 втратив роботу у зв’язку зі скороченням штатів. На данний момент я безробітній.
У 1991 р. одружився на Костяенковій Олені Сергіївні. У 1993 р. народився син - Геннадій.
Мій батько Цімлянський Віталій Аркадійович, 1941 року народження, пенсіонер, проживаючий в Вінницькій області селі Лисій Горі.
Моя мати – Цімлянська Настя Петрівна, 1947 р.н., продавець, проживає з адресою - село Лиа Гора.
До судової відповідальності ні я, ні мої родичі не притягувалися.
Підпис Дата
