Диктант український фенікс

Объяснение:

напевно для багатьох дитинство було найкращою порою в житті. з дитинством повзяно багато приємних спогадів. одними з спогадів є рідні вулиці.прогулюсь я(звор порядок) рідною вулицею, і згадую про всі моменти які відбулися тут. які ж вони приємні! так і хочеться гуляти тут знову і знову, щоб ловити відчуття ностальгії, яка не дає спогадам забутися. згадую я(звор порядок), як на цій вулиці йшов з мамою до садочка раннім зимовим ранком, повертався пізнім холодним вечором по снігопаду. як же це було чудово

Якщо ще раз перечитати вірш Шевченка "Мені тринадцятий минало..." і трохи замислитися над тим, що пережив Тарас Шевченко у дитинстві, то проблеми сучасних школярів здаються такими дрібними... Не подарували дорогий телефон, як ти хотів? А Шевченко часто голодний ходив, змалку вимушенний був працювати, щоб заробити на шматок хліба. Не такі кросівки тато й мама купили? А Шевченко сиротою рано став, босоніж до снігу ходив, як і багато інших бідних дітей в ті часи. У школі вчитися треба, а не хочеться? А Шевченко і хотів би вчитися, але грошей не було, і до школи він пішов "носити воду школярам", тобто працювати.

Те, що ми зараз маємо, перевершує найсміливіші мрії Тараса Шевченка у дитинстві. Тільки уявіть, як би зрадів такому селянський хлопчик, що жив за часів Тараса Шевченка, що всі можуть вчитися! І бідні, і багаті, і в містах, і в селах - всі! Немає неписьменних тільки через те, що у батьків не вистачило грошей на освіту дітей! А ми не цінуємо... ми звикли до цього, і навіть не замислюємось над тим, що ще нещодавно освіта була розкішшю. Не кожен міг собі її дозволити. І, хоча часи й змінилися, про це треба пам"ятати і цінувати те, що ми зараз маємо.