Прмнісміозре ть скласти слово

Мою кицю звати Нюша. Вона велика, пухнаста,біленька,тільки мордочка,й кінчики передніх лапок чорненькі. Очі великі,голубі,в ночі вони світяться мов зірочки в небі.Нюша гордо піднімає вгору пишний хвіст і нечутно ступає по підлозі м’якенькими лапками. Мій домашній улюбленець добрий і лагідний, але не дуже любить, коли смикають за вуха чи хвіст. Тоді киця ображено повертає голову,прищулює вуха й припадає до підлоги. Може навіть дряпнути.Нюша їсть усе, але найбільше полюбляє молоко і м'ясо. Я часто наливаю в тарілочку молока і пригощаю його. Киця голосно мурчить, треться об ноги, ніби дякує за увагу до неї. А ще вона завжди з нетерпінням чекає, коли мій тато приносить з риболовлі свіжої рибки. Тоді вона миттєво опиняється біля рюкзака і намагається лапою прискорити процес діставання рибки. Нюша дуже охайна. Після сніданку вона довго і старанно миє мордочку, вуха, шию. Я дуже люблю свою кицю!

Війна - це традиція історії людства,вона прийнята всім цивілізованим світом. мені здається, що в ті часи люди пережили жахливе життя, багато втрат близьких родичів. діти не знали, що таке спокійно прогулятися парком з мамою. вони мислили вже, як дорослі. наприклад, знали, що харчів майже не було, а лише на день роздавали кусочок хліба, який вони з'їдали протягом усього дня і більше нічого. було багато сиріт. і це дуже погано! діти просилися, хоча би переночувати в якомусь приміщені. люди були добрі, адже знали, що потрібно зберегти всіх малюків. в ті часи діти в свої дев'ять років бачили дуже багато крові і багато смертей, що впливало на їхнє психологічне становище. адже в сучасний світ в такі роки, ми тільки бавилися іграшками та чекали гарних свят. в ці лихі години, людям досить задуматися і навчитися бути скромним, не . бо на сьогоднішній день дітям всього мало і - це називається істю. отже, ця війна вчить бути милосердним, людям та найважливіше берегти своїх близьких. удачі : )