Ягода треба розібрати за фонетикою

Зараз Марічка у своїй кімнаті, і притому не в найкращому настрої. При тому дощі я мала б промокнути до нитки. Якже мені це зробити, коли зовсім мало часу для такої справи! Як же мені хотілося поїхати з ними на море, але на роботі не відпустили. Якщо вони добре працюватимуть, то щось зароблять. Я гадаю, що вже як що так склалося, то так і має бути. Погода тут гарна, дні теплі, зате по ночах буває вітер. Вибачайте мені за те, що я вас образила. Я хочу, щоб мої лілії зацвіли. Я ж тебе просила, що б такого більше не було! Таж іду вже, йду! Сьогодні вночі мені не давала спати все та ж невідчепна думка про незакінчені справи. Підкажіть, ці яблучка теж із Закарпаття? Кожного дня одно і те ж, ви зовсім сором втратили!

Мова теж створена людиною для потреб спілкування і для утворення в пам’яті людства банку даних колективного досвіду у пізнанні світу. Та зрештою й сама людина є продуктом своєї діяльності, адже як справедливо зазначав Ф.Енгельс, “спочатку праця; а потім і разом з нею членоподільна мова стали двома найголовнішими стимулами, під впливом яких мозок мавпи поступово перетворився в людський мозок. Оскільки в основі культури лежить спільне прагнення людства до перетворення навколишнього середовища в сферу життєдіяльності, у засіб розвитку людського суспільства, то слід визнати, що немає і не може бути природної мови, первинною функцією якої не було б обслуговування процесу творення культури. Отже, мова – один з видів культури, покликаний разом із працею творити всі інші види культури. Більше того, мова є не тільки засобом творення культури, але й, що треба підкреслити, одним із її складових компонентів. На думку Є.М.Верещагіна і В.Г.Костомарова, “національна мова входить у поняття національної, бо природні умови, географічне положення, рівень і спеціалізація народного господарства, тенденція суспільної думки, науки, мистецтва – всі великі й малі особливості життя народу знаходять відбиття у мові цього народу”.