. 1. Прочитай вірші. Визнач, у якому з них подано спiльнокореневi слова, а в якому форми одного слова. в жовтні жовте сонце гріє
Так, що все навкруг жовтiе

Ганна Черінь

Жовтий гарбуз,
Жовта диня,
В жовтій хустці
Господиня,
Жовту грушку зај.дае
Жовті дині вибирие
Марія Завадів

2. Випиши з вірша слова у два стовпчики: у перший – спiль-
нокореневі, у другий — форми одного слова. У словах дру
гого стовпчика визнач закінчення й основу.​

   Пропоную дібрати такі приклади "білих ворон" з літератури та історії:
   - Наполеон.Серед істориків існує думка, що у молодості Бонапарт був ізгоєм та білою вороною. Проте з часом він зміг не піддатися обставинам та вибитись у лідери.
   - Олесь з твору "Дивак" Гр. Тютюника. Олесь був особливим. Він мав свій погляд на світ, проте його не розуміли навіть вчителі. Через таке ставлення оточення Олесь потерпав, він не зміг подолати своїх ровесників та довести свою винятковість. Проте, не кожній людині необхідне визнання.
   - Чіпка з твору П. Мирного "Хіба ревуть воли" Хлопець був інакшим, проте він не зумів протистояти, перетворившись на злодія та позбувся усяких моральних норм.

 Мати репутацію симпатичної людини, відчувати любов, повагу, прихильне ставлення людей до себе - законне прагнення кожного. Але як цього досягти? Щойно сказаним ми зовсім не маємо наміру підвести читача до висновку, що слід прагнути подобатися кожному і так само любити всіх і вся. Це було б неправильно, та такого й не може бути. Хочемо, щоб кожен, хто читатиме книжку, добре запам'ятав ці слова.Абсолютно однакових людей не буває. Так само як немає людей цілком хороших або цілком поганих. У різних ситуаціях за різних обставин одна й та сама людина веде себе неоднаково. Люди різняться багатьма властивостями, у них різний досвід, риси характеру, вдача, у кожного індивідуальна і шкала позитивних якостей, які він визнає і відповідно до яких себе поводить.    Можливо, ви зітхнете: все це, мовляв, прекрасно, але є чимало людей, які так не схожі між собою, а проте подобаються всім. І, нарешті, ви й самі намагались якось поліпшити себе, щоб усім подобатись, але з цього нічого не вийшло. Отже, прагнення подобатися іншим має кілька своїх "але". Справа в тому, що в кожної людини своя вимога до "масштабу" популярності. Ті, кого не люблять одні, можуть бути улюбленцями інших. І, врешті-решт, прихильність можна за певних обставин дуже швидко втратити (наприклад, тоді, коли хтось поведе себе щодо іншого не так, як той сподівався) або, навпаки, здобути (знову ж таки несподіваним добрим вчинком). А потім є люди, яких взагалі усі недолюблюють.    Звичайно, для людини набагато краще, коли до її інших позитивних якостей додається ще й авторитет. Проте не слід прагнути до нього скрізь і завжди. Так, чого доброго, можна стати й смішним. До того ж у кожного з нас, певна річ, є що в собі виправляти. Адже саме від вас великою мірою залежить те, як до вас ставляться інші. Подумайте, чи не занадто ви егоїстичні, заздрісні, недовірливі, марнославні, легковажні, нешляхетні, малонадійні, чи нема у вас ще якихось негативних якостей.