для текста:
1)тема ,
2)идея,цель
3)стиль текста
4) тип речи, жанр
5)количество смысловых частей .

Преабразуйте текст форму тезисного плана.
Древнейшие сохранившиеся до нашего времени каменные постройки — храмы — относятся к середине XI века. Это было время правления Ярослава Мудрого. В крупнейших городах были построены самые величественные храмы своего времени, которые затмили всё, что было создано в предыдущие эпохи. Они не были превзойдены и в последующий период феодальной раздробленности.

Самым значительным зданием в Х—ХІІІ веках был собор Софии в Киеве. Г. Логвин пишет: «Среди всех этих всемирно известных храмов Софийский собор в Киеве занимает первое место по своей красоте, величественности и масштабам. Более того, во всей Европе той поры не было построено ничего, что могло бы сравниться с ним».

Собор построен в 1037 году великим князем Ярославом Мудрым на месте победоносной битвы киевлян с печенегами. Собору было отведено самое высокое место города. Путнику, через какие бы ворота он ни вошёл в Киев, открывалось невиданное чудо — тринадцатикупольный Софийский собор.

Это было невиданное по масштабам строительство, осуществлённое в несколько этапов. Сначала возвели основное ядро собора, окружённое с трёх сторон открытой одноярусной галереей. Затем у западного фасада возвели две башни для входа на хоры. И наконец, построили наружные каменные арки и внешние открытые галереи, а над внутренними галереями был надстроен второй этаж. Строительство такого грандиозного сооружения, требовавшего огромных расходов, было весьма рациональным и экономичным.

Огромные размеры здания производили на современников сильное впечатление. Поражённому зрителю при входе в собор открывались арочные просветы внешних, а затем и полутёмных внутренних галерей, утопающее в торжественном и таинственном полумраке пространство с вереницей внутренних столбов. Изумляло залитое ярким светом центральное полукупольное пространство, украшенное роскошными многоцветными мозаиками и фресками.

Позднейшие пристройки и надстройки сильно изменили собор. В конце XVII века, когда над собором построили шесть новых куполов, были изменены и пять древних куполов, которым придали грушевидную форму, характерную для украинской архитектуры XVII—XVIII веков, а окна были украшены наличниками, близкими к архитектуре конца XVII века. Предполагают, что для выполнения работ гетман Мазепа пригласил самых известных в то время мастеров. Это была самая большая реконструкция собора.

В дальнейшем собор не претерпел сколько-нибудь существенных изменений. Но и сегодня манит, зовёт к себе чуткую душу.​​

Відповідь:

- Доброго ранку, діти

- Доброго ранку, Маріє Олександрівне

- Діти, чи знаєте ви щось про другорядні члени речення?

- Так, їх існує тільки три. Це додаток, означення , обставина,- віповів учень на запитання вчительки

- Так, ти правий. Другорядні члени речення поділяють на три типи: додаток, означення, обставина. Додатком називається другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або розповсюджується стан чи ознака, і відповідає на питання непрямих відмінків кого? чого? ким? чим? кому? чому? кого? що? на кому? на чому? Хтось може нависти приклад речення з додатком?

-Ми пішли до бабусі, Ми- це підмет, пішли - це присудок, до бабусі-це додаток. Це речення складається з головних та другорядних членів речення,- відповіла відмінниця.

- Так, молодець. Гарно засвоїла минулий матеріал про головні члени речення. Означенням називається другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? (у всіх родових, числових і відмінкових формах) скільки? Хтось може навести приклади?

- Я маю гарне взуття . Гарне- це означення.

- Молодець. Обставинами називаються другорядні члени речення, які вказують на місце, час, мету б дії. Ось приклади речення з обставиною, напишіть у себе в зошиті. Це буде вашим домашнім завданням

Пояснення:

Рим часів імперії, як і належить світовій столиці, приголомшував величчю та красою. Місто вражало сучасників розмірами  та кількістю споруд – храмів, палаців, житлових будинків. Чисельність населення Рима часів імперії сягала мільйона осіб.

Рим  відзначався дуже щільною забудовою, тому будинки в декілька поверхів були життєвою потребою. На вулицях часто виникала така тіснява, що інколи забороняли в денний час їздити містом в екіпажах та возами, за винятком возів будівельників.

Навколо ринків розташовувалися невеличкі майстерні та крамниці. Вони здебільшого належали грекам, жителям Сходу та вільновідпущеникам. Найпоширенішими були майстерні, де виготовляли предмети побуту, ювелірні та ковальські вироби, а також пекарні.

У центрі Рима розташовувалася головна площа – форум.  Імператори забудовували його новими спорудами: храмами, громадськими будівлями, арками, колонами, прикрашали статуями.  Більшість громадян мешкала у великих багатоповерхових будинках.

Заможні римляни жили у власних одноповерхових, з усіма вигодами будинках-особняках – їх називали домусами. Бідніші городяни мешкали в багатоповерхових, багатоквартирних будинках – інсулах.

Домуси виходили на вулицю глухими стінами. Іноді вони мали відкриті приміщення – крамнички. Через передпокій мешканці потрапляли в парадний зал будинку – атрій, де господар приймав відвідувачів та гостей.  Подалі від гучного атрію розташовувався відкритий внутрішній двір, де родина проводила вільний час, — тут був невеликий сад із квітами, оточений колонами, що підтримували дах. Між внутрішнім двором та атрієм міг бути розташований кабінет господаря, де зберігали ділові папери, сімейний архів. Стіни в домусах покривали штукатуркою та прикрашали фресками, а підлогу вкривали кам’яними плитами та мозаїкою.

Заможні римські громадяни засідали в суддівських установах, працювали в міській раді, виконували доручення префекта міста або імператора.

День у римлян починався зі сходом сонця. Перші години вони проводили за молитвами вдома чи в храмі. Після цього наставав час для візитів, які здебільшого робили бідні громадяни, ви щось у заможніших. Одяг римлян відзначався практичністю. Майже всі, навіть жінки та діти, носили туніки. Туніку зшивали з двох шматків тканини та стягували ременем, її колір залежав від суспільного становища людини.

Сенатори носили туніки з широкою смугою на грудях. Римські громадяни одягали зверху на туніку тогу – напівкруглий шмат матерії, яку обгортали навколо тіла. Колір тоги також залежав від становища людини та конкретної ситуації. Так, на поховальну церемонію одягали чорну тогу. Жінки поверх туніки вдягали столу або палу. Стола була чимось на зразок плаття без рукавів, а пала нагадувала тогу, й іноді жінки накидали її край на голову.

Відомо, як харчувалися римляни. На сніданок споживали хліб, тістечка з медом, оливками та інжиром. Запивали розбавленим вином або водою. На обід подавали різноманітні страви. Спочатку це були салат, редис, гриби, устриці, раки, а також сардини та яйця. їх запивали вином з медом. Потім подавали сім страв з риби, м’яса та птиці з різними соусами. На завершення обіду приносили фрукти, горіхи, медове печиво. Звісно, так харчувалися лише заможні люди римляни вживали на обід пшеничну кашу із соусами та овочами. М’ясо вони їли лише в дні свят чи жертвоприношень.

Римляни щодня ходили в терми – громадські лазні. Крім власне лазень з величезними басейнами з холодною і гарячою водою, тут були майданчики для спортивних занять, бібліотеки, зали для прогулянок та філософських бесід. Це були величезні споруди. Так, існували терми площею 12 га, які могли одночасно прийняти 1200 відвідувачів. У Римі було понад 1000 приватних лазень i 11 громадських. (500 сл.).

Объяснение: