Скласти план до цього текссту "Мамині паляниці" Адміни це не контрольна робота

Тільки-но починало світати, мати, вмившись, зодягала чисту сорочку,
підв’язувалася вишитим фартухом і вилазила на лежанку. Я крізь сон чув її лагідну
приповідку: “Ну ось і зійшов святець, аж віко підпер!”. Незабаром кімната
освітлювалася живими зайчиками, спалахували сухі дрівцята, потріскуючи
голосними пострілами. Піч гоготіла, коли полум’я лизало своїм язиком челюсті.

Доки варилося снідання, мати місила тісто. То було цікаве видовисько. Материні
руки раз по раз занурювалися в діжу, од чого ослінчик аж двигтів. Тісто
вимішувалося, крутішало. Коли воно нарешті ставало в’язким, як гума, і вже важко
було працювати руками, мати призупиняла роботу, будила свою родину й
годувала сніданком. Поснідавши, батько йшов на роботу, а я біг на кінець городу,
щоб наламати широких капустяних листків. За цей час в оселі вже стояв паркий
дух. На засланому простирадлом ліжкові, а поверх ще й рушником, пузатилося
кілька кругленьких паляничок. Мати була вся в роботі. Легкими рухами рук вона
витягувала опецьок тіста, вмокала у воду руки, щоб воно не прилипало, й,
перекидаючи з однієї долоні в другу, формувала круглу, наче сонце, хлібину.
Злегка поплескавши верхівку, ненька клала паляницю на рушник. Робила вона це
так вправно, що я навіть не встигав уволю надивитися.

Доки мати викачувала останню, найменшу паляничку, що призначалася мені, я біг
за лопатою і, внісши, приставляв її до печі. На лопату клали капустяний листок,
змащений олією або притрушений борошном, й усаджували хлібину. Біле тісто
паляниці нариз обдувало гарячим духом печі. Нагнічені челюсті покліпували, паче
в безмісячну ніч зорі. Іскорками розжареної сажі здригався жар. Зробивши
виделкою кілька в, мати шугала лопату з хлібиною в гарячу утробу печі;
потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й моя паляничка.

Життя кожної людини може вважатися гідною, якщо він чогось досяг у житті. Для кожного періоду характерні різні досягнення, успіхи. Спочатку ми прагнемо добре закінчити школу, інститут, влаштуватися на престижну роботу. Для кожної людини життєвий успіх − це поняття різний, в залежності від життєвих цінностей. Останнім часом люди все частіше прагнуть до матеріальних благ.

Вважається, що життя вдалося, якщо чоловік самодостатній. Зараз ми вже навряд чи зможемо відмовитися від тих зручностей, які роблять життя простіше. Але ж це далеко не все, що потрібно для щастя. Здоров’я близьких людей, їх благополуччя ще більш цінні

Объяснение:

1. У цьому черствому, жорстокому світі любити тепер – екзотика.

(Речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними означеннями).

У світі підкреслити пунктиром з крапкою;

цьому – хвилястою лінією;

черствому, жорстокому – хвилястою лінією;

любити – однією лінією;

тепер – пунктиром з крапкою;

екзотика – двома лініями.

2. Київський князь Володимир заклав фортеці на річках Десні, Острі, Трубежі, Сулі.

(Речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними означеннями).

Київський підкреслити хвилястою лінією;

князь – однією лінією;

Володимир – хвилястою лінією;

заклав – двома лініями;

фортеці – пунктиром;

на річках – пунктиром з крапкою;

Десні, Острі, Трубежі, Сулі – хвилястою лінією.

3. У хаті Івана Шевченка, Тарасового діда, на свята завжди повно людей.

(Речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, неповне, ускладнене прикладкою).

У хаті – пунктиром з крапкою;

Івана Шевченка – хвилястою лінією;

Тарасового діда – хвилястою лінією;

на свята – пунктиром з крапкою;

завжди – пунктиром з крапкою;

повно людей – однією лінією.

4. На щастя, жорстока дійсність розвіяла вітром усі ці хлоп’ячі дурниці й примусила розсудливо зазирнути дійсності у вічі.

(Речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними означеннями та вставним словом).

жорстока підкреслити хвилястою лінією;

дійсність – однією лінією;

розвіяла – двома лініями;

вітром – пунктиром;

усі – хвилястою лінією;

ці – хвилястою лінією;

хлоп’ячі – хвилястою лінією;

дурниці – пунктиром;

примусила зазирнути – двома лініями;

розсудливо – пунктиром з крапкою;

дійсності – пунктиром;

у вічі – пунктиром з крапкою.

5. Ой чого ти, дубе, на яр похилився?

(Речення просте, питальне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене звертанням).

чого – пунктиром;

ти – однією лінією;

на яр – пунктиром з крапкою;

похилився – двома лініями.