Осінь.
Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Та все ж таки як тільки гарно восени!
Н п'ятдесят один ,сімсот двадцять дев'ять, дві тисячі вісім ,сімдесят три. п'ятсот сімдесят шість
Р п'ятидесяти одного, сімсот двадцяти дев'яти, дві тисячі восьми,сімдесяти трьох,п'ятсот сімдесяти шести
Д п'ятидесяти одному ,сімсот двадцяти дев'ятьом,двом тисячам вісьмом, сімдесяти трьом,п'ятсот сімдесяти шістьом
З п'ятдесят один , сімсот двадцять дев'ять,дві тисячі вісім,сімдесят три,п'ятсот сімдесят шість
О п'ятдесят одним, сімсот двадцяти дев'ятьома,двома тисячами вісьмома,сімдесяти трьома, п'ятсот сімдесят шістьма
М на п'ятидесяти одному, на сімсот двадцяти дев'яти, на двох тисячах восьми,на сімдесяти трьох,на п'ятсот сімдесяти шести
Объяснение:
