3. Дієприкметником, ужитим в однині, е
А синя
Б зів'ялі
В веселий
Гнаписаний​

1. підмет - пісня, дума. присудок - не вмре, не загине. другорядні члени речення - наша, наша

2. підмет - осінь. присудок - вишиває. другорядні члени речення - на канві, зеленій, квітки, золоті.

3. підмет - душа. присудок - є. другорядні члени речення - слові, кожнім, своя.

4. підмет - садки. присудок - квітуть. другорядні члени речення - вишневі, урочисто, цвітом, чистим, білим, не сказано.

Частини мови: наша (займенник) , пісня (іменник) , дума (іменник) , не (частка) , вмре (дієслово) , загине (дієслово) , вишиває (дієслово) , осінь (іменник) , на (прийменник) , канві (іменник) , зеленій (прикметник) , золоті (прикметник) , квітки (іменник) , у (прийменник) , кожнім (займенник) , слові (іменник) , є (дієслово) , душа (іменник) , своя (займенник) , білим (прикметник) , не (частка) , несказанно (прислівник) , чистим (прикметник) , цвітом (іменник) , урочисто (прислівник) , квітуть (дієслово) , вишневі (прикметник) , садки (іменник)

В усі часи у родині без хліба не можна було жити. Найголовніше на столі — хліб. Хліб та сіль на вишитому рушникові були ознакою гостинності українського народу. Раз на тиждень господиня випікала хліб у жіночий день — п'ятницю.

Хлібна діжка — це родинний оберіг. її не годилось використовувати з іншою метою, окрім свого прямого призначення.

Руками легко виплескували круглу хлібину, клали її на рушник, потім на ясеневу лопату клався капустяний листок, притрушувався борошном і лише тоді на нього переносили хлібину. Спритно шугали лопату в гаряче черево печі, потім піч затуляли заслінкою.

Про все це мені розповідала моя бабуся, яка мешкає в селі на Полтавщині.

Зараз жінки не випікають хліб, бо можна його купити у будь-якому магазині. Але уявити собі хоч один день без хліба неможливо. Він потрібний і на сніданок, і на обід, і на вечерю, і на святковому столі.