Відредагуйте речення, знайдіть порушення у вживанні дієслівних форм. +1. Давайте почнемо збори колективу. 2. Я хочу вибачитися, я завдав вам стільки клопоту. 3. Робота аналізується за слідуючими вимогами. 4. Замовляючи преспекти у видавництві «Байда», вони вам коштуватимуть на 30 % дешевше. 5. Давайте згадаємо, як відбувалося ваше сходження, кар'єра.

Історія слов’янського християнства нерозривно пов’язана з Києво-Печерською Лаврою. Не було і немає на Русі більш давнього пам’ятника культури та архітектури, ніж комплекс печер, увінчаний храмами з золотими куполами. Стародавній Київ дбайливо зберігає святині на високому правому березі Дніпра, в усьому світі немає аналогів схожого монастирського комплексу. Не відвести очей від багато прикрашених храмів, та немало скарбів лаври знаходяться під землею, в ближніх і дальніх печерах.
Основою оплоту християнства послужили численні підземні печери, де спочатку жили ченці. Це відбилося і в назві: «Печерська» означає печерна. У 1051 році, під час правління Ярослава Мудрого, почали будуватися храми. У 70-і роки XI століття був побудований Успенський Собор – крізь століття він проніс силу і велич, пережив пожежу і Другу Світову Війну, але зберіг для нащадків сім золотих куполів, які досі є серцем Лаври і християнської України. Від величі монументальних споруд захоплює дух, серце стукає вдвічі швидше.
Велика дзвіниця Києво-Печерської Лаври досі є одним з найвищих будівель в Києві. Вона виглядає як восьмигранна вежа з позолоченим куполом. Її висота разом з хрестом становить майже сто метрів. Дзвони курантів на самому верхньому, четвертому ярусі, відбивають кожну чверть години. Успенський Собор і Троїцька надбрамна церква не зберегли початкових контурів – в ході реконструкцій будівлі придбали риси бароко з фігурними фронтами і багатими ліпними прикрасами, але в їх основі – стародавнє каміння фундаменту початку XII століття.
Одна з найпізніших споруд у лаврі – церква в ім’я святих Антонія і Феодосія і прилегла до неї трапезна палата, побудовані у 1893-1895 роках. За трапезною розташований оглядовий майданчик з якого у будь-яку погоду можна розглядіти води Дніпра. Сьогодні кожен бажаючий може відвідати храми, і музеї внесені до спадщини ЮНЕСКО, доторкнутися до таємниць століть і долучитися до святості стародавніх ікон.

Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу. 

У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це пов'язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки. Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки прекрасні Шевченкові малюнки Аралу. 

Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі норми. 

Скалічена земля, скалічені люди... Мені здається, що атомні електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна — в небезпеці. 

Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води. 

А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з'явилися підтоплені житлові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву. Є у нас 

Нетеченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів можна навести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із горе-господарями стояли байдужі люди, які просто гали за знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало. 

Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина — це частинка великої матері-природи, яку не слід підкорювати, а треба жити з нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її благополуччя — ось у чому полягає патріотизм.