3. Дієприкметниковий зворот треба виділяти комами в реченні A Припорошена порохом стерня умлівала під сонцем.
Б Вона любила холодні осінні ночі наповнені місячним сяйвом.
в Глибоко приховані спогади бентежили Олену.
г Марно втраченого дня не повернеш.​

Ажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: Тільки дивно, що не принци. Таємницею укриті. Не вродливі королівни Розум мій очарували. Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття: «Що болить?» — мене питали. Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження: Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість. Плачу я, щоб не сміятись. Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.

Жили були ведмедик сашко та зайчик кося. коли кося прийшов від бабусі він приніс фотографію. на ній було намальовано снігове містечко яке збудували майстри. Кося показав це фото ведмедикові.вони вирішили збудувати таке саме.Але вони були занадто маленькі для цьго. Потім прийшли їхні батькі і побачили як їхні діти хочуть збудувати це і вирішали покликати підмоги. Всі стали будувати. Через три неділі містечко було готове.Воно було чудове.Сюди їхали зі всіх куточків лісу.ось так лісові звірі зробили собі снігове містечко
(халявка іра)