Знайти дієслово теперішнього часу. 1. тримав. 2. лижатиме. 3. стою. 4.намалювала.​

Контрольна робота

"Частка.Вигук.Частини мови"  

1.В

2.В

3.Б

4.самостійні частини мови мають такі ознаки: слова з цих частин мови можуть виконувати синтаксичні ролі членів речення (підмет, присудок, додаток, означення та обставини),  мають лексичне значення, можуть існувати без додаткових слів ( бачу поле, дав гроші, і т.д)

5.Сполучник – це службова незмінна частина мови, яка служить для з'єднання однорідних членів речення та частин складного речення. і (й), та, та й, а, але, або, чи коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче  

6.Вигук — незмінювана особлива частина мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця, не називаючи їх. Наприклад, ой, ах, ого-го, ну, гей, алло, гайда.  

7.із-за, з-поміж, задля, з-посеред, з метою, впродовж, побіля.  

8.)сурядні: а, проте, ані, але, чи, або, і, та,

Підрядні: хоч, коли, аби, якщо, щоб ніби, як, що.

9.ото,не, еге, аби, ні, нехай  

10. Півень у все горло закричав: “ку-ку-рі-ку”

11.Я ніколи не ходив до музею.

12.із, до

Объяснение:

Мене завжди цікавило питання, що ж саме єднає мене з моїми пращурами, який зв’язок існує між сучасним і минулим?

Перше, що єднає мене з пращурами, це земля, на якій я живу. Споконвічно на українських землях жили мої предки, обробляли цю землю, вважаючи її святою, будували на ній своє житло. Кожний клаптик цієї землі вони відвойовували в іноземних загарбників, яких було чимало. Авжеж, українська земля надзвичайно родюча, і багато хто хотів прибрати цей ласий шматочок до рук. Але не дозволив цього український народ. Завзято обороняв він рідну землю і від турецько-татарських орд, і від панської Польщі. І зараз, живучи у своїй рідній країні, я не можу не радіти з того, що являюся нащадком цього великого народу.

Друге, що міцно зв’язує мене із минулим, це моя мова. Українською мовою говорять мої батьки, мої бабуся та дідусь. На цій мові розмовляли і мої пращури. Багато чого довелося витерпіти їм, аби дістати право говорити рідною мовою. Адже не дозволяли українцям розмовляти своєю споконвічною мовою, називали її мужицькою. Змушували говорити або російською, або польською мовами. Але й це випробування мужньо склали наші пращури, відвоювали свою рідну мову. І зараз я можу вільно, не боячись, говорити українською мовою, бо це ж моя рідна мова!

Третє, це обряди, які йдуть ще з дохристиянських часів. Звісно, вони тісно переплелися із християнськими, але все ж таки продовжують жити. Узяти хоча б ворожіння дівчат на Різдво та Водохрестя.

Отже, сучасні українці надзвичайно міцно зв’язані із своїм минулим, із своїми великими пращурами, завдяки яким ми й маємо таку чудову країну — Україну!

Я пишаюсь тим, що маю пращурами такий великий народ.