Складносурядними є всі речення, ОКРІМ варіанти відповідей
Гасне заграва - і багряний відблиск на снігу
Эracac.
Природа, позбавлена тепла і сонця, готувалася
до зимового спочинку
Пустка була навколо, і все було незнайоме.
Скрізь снігові замети, а на деревах де-не-де
рум'яні яблука пломоніють.

На полотні зображений пасічник, колишній запорожець, який літнім днем ​​в саду, в тіні дерев, пригощає гостя — козака-запорожця. Запорожець сидить з бандурою біля куреня і розповідає про свої походи. Перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. До козака дружина господаря привела дітей, щоб показати гостю. Дівчинка постарше поводиться вже впевнено, а хлопчик у білій сорочці соромливо мне в руках шапку. Напевно, і господар, і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником Вітчизни. Нас досі захоплює величезна майстерність живописця, який зумів втілити на полотні дихання минулого життя; так само зачіпає нас сором’язливість хлопчика перед гостем із Запоріжжя — відважним козаком, лицарем України, захисником свободи.

Людина, яка втратила свою мову, — неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови.

Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови… (Максим Рильський)

Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів [В. Захарченко].

“Варто сказати про нерозумність новомодного українського патріотичного стереотипу про російську мову як “мову іноземної держави”: адже це рідна мова багатьох українських громадян, вона змалку знайома майже всім українцям, подобається це кому чи ні, і тому її нинішній статус не можна порівнювати із статусом англійської чи будь-якої іншої” [Іван Дзюба]

Ознакою нормального культурно-духовного життя буде відсутність розмов про національні проблеми [Євген Сверстюк]

Народ, що не усвiдомлює значення рiдноï мови для свого вищого духовного життя i сам ïï покидає й вiдрiкається, виконує над собою самовбивство. (Шафраник)