Граматичну помилку допущено в рядку

Одного разу у мене трапилась несподівана знахідка: я побачив мале цуценя, таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. Він самотньо сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. В нього були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. Я підійшов ближче і побачив червоний ремінець у нього на шиї з блискучою підвіскою. На ній було написано Плямко. І дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. Я взяв Плямка на руки і відніс додому. Він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. Прийшовши додому я вимив його і витер - він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. Тепер Плямко мій кращий друг.

Перші сонячні промені розбудили землю. Вона ніби й чекала цього: посміхнулася до сонця своїми весняними травами, прокинулись і підняли голівки ніжні квіти.

Але найпершими, хто привітав ранок, були, звичайно, пташки. З першим сонячним промінням вони своїми дзвінкими голосами розбудили все навколо, сповістивши, що настав ранок, побігли весняні струмочки, трави підняли свої пагони, дерева розкрили квітучі суцвіття, очікуючи бджіл – медоносів.

Прокинулась природа, розбудила землю. А їй тепер не до відпочинку: треба набратись сил для щедрих врожаїв, напитись вдосталь водички перед засушливим літом, ввібрати в себе стільки сонячного тепла, щоби вистачило і рослинам, і тваринам, і людям аж до нових морозів.

Весняний ранок гарний і веселий. Він є символом оновлення всього живого, адже позаду лишилась зима і минула ніч. Здається, ніби все погане лишилось там, за обрієм, лишилось спогадом. Вранішнє сонце розвіяло хмари і сумніви, подарувало надію на радість, на нове життя.