Відповідь:
По всьому світу розповсюджується страшна хвороба - короновірус. Через нього всім людям прийшлось сидіти вдома, адже вірус дуже заразний. Звичайно, всі навчальні процеси в усіх навчальних закладах припинили. Постало питання як учні закінчать рік. Влада вирішила перейти на дистанційне навчання.
Що являє собою дистанційне навчання? Спершу було непросто адаптуватися до цього. Адже не всі вчителі ведуть уроки в Zoom, зв'язок теж не завжди хороший. Приходилось слухати через слово чи через речення. Все прийшлось вчити самому. Я порозумівся зі всіма програмами і старався не відставати від шкільної. Спершу карантин продовжили один раз, другий, а згодом сказали, що цей навчальний рік закінчило дистанційно. Не знаю, радів я чи ні, але для мене вже не було проблемою закинути фото чи відео в Classroom.
Перші два тижня мені було досить нудно. Я не знав чим себе зайняти, крім уроків. Навіть гаджети надоїли! Потім, я почав робити щось нове й цікаве. Всього по троху: дивився фільми з англійськими субтитрами, готував з мамою і т.д. Найскладнішим було те, що ти усвідомлював, що вже не можеш ходити на вулицю, гуляти з друзями, просто мати живе спілкування. Хоча ніколи не думав, що скажу це. Я можу похвалити себе за те, що навчився цінувати всі моменти звичайного буднього дня в школі чи на гуртку. Мені треба задуматись, як я вів себе перед карантином, кого кривдив, з ким дружу чи потрібні мені такі друзі і т.п. Просто треба заглянути в ту реальність. Життя йшло так невпинно: все кудись іти, плани на тиждень вперед, а потім бах... І все зупинилося. Появився час все обміркувати.
Дистанційне навчання стало провіркою на чесність. Адже я можу багато списати під час різних робіт, все залежить від мене. В цьому я виявив свою слабину, бо це велика спокуса. А чи піддався я їй чи ні - секрет.
Пояснення:
Объяснение:
Замість вільної артистичної творчості з’являються нові будови, роблені по шаблонових проектах, надісланих з Петербурга й Москви, не пристосованих не тільки до мистецького смаку українців, а й навіть до підсоння України. Нарешті в 1800 р. виходить наказ російської влади, яким зовсім забороняється будувати церкви українського типу. Замість того від середини XIX ст. з’являються обридливі церкви у псевдо візантійському й ніби "московському" стилі. Но дивлячись на це, українська творчість не вгасає, пристосовує шаблонові проекти до свого смаку й дає ряд нових своєрідних творів.
Як відміна класичності, на початку XIX ст. приходить стиль ампір (із франц. "стиль імперії"), який мав замилування до спокійних монументальних форм римського взірця, широких зовсім гладких стін, округлих колон т. зв. дорійського ордеру, півпольних вікон та ступінчастих низьких і гладких аттиків над колонадою.
Одначе й стиль ампір мусив зробити багато поступок українським будівничим традиціям, особливо в маленьких провінціальних палатах та будиночках, де ґанки, галерейки й мансарди (поверх, що уміщено під самим дахом будови) набирають своєрідних українських рис. Із визначних українських архітекторів цієї доби можемо згадати В. Ярославського в Харкові (будинки в Харкові, на Харківщині й Херсонщині) і А. Меленського в Києві (Контрактовий дім, перебудова бурси, розбудова Подолу 1811 р.).
Відтепер найбільше розвивається міське будівництво. Постає цілий ряд нових ратуш (Харків, Полтава, Київ, Львів, Чернівці), що знаменують собою останнє зусилля самоврядування українських міст. Всі вони квадратового заложення, з квадратовою вежею, простих і холодних мас та гладких понурих стін. Таким самим характером відзначаються тріумфальні брами, колони-пам’ятки, які в той час любили ставити з нагоди різних подій.
Одну з кращих колон (за проектом, архітектора А. Меленського) було поставлено в Києві в 1802 р. з нагоди повернення Києву відібраного в кінці XVIII ст. Магдебурзького права й сполученої з ним самоуправи міста (пізніше, щоб стерти всякі сліди цього символа, російські урядові кола стали називати колону пам’ятником "Хрещення Русі").
В першій половині XIX ст. при новому адміністративому поділі України в стилі ампір постає більшість державних будинків Полтави, Чернігова, Києва, а на запорізьких степах — Одеси й Херсона.
Остання стадія класичності наступає в другій половині XIX ст. за часів царя Миколи І, коли будови набирають особливо понурих і сурових форм, прикладом чого може служити будинок університету в Києві. З церковних будов у стилі ампір найбільше збереглося на Харківщині й особливо Полтавщині (Хорол, Ромни, Лубни, Пирятин, Прилуки).
В заложенні вони переважно хрещатої форми. Це, наприклад, собор у Хоролі 1800 — 08 рр., що близько стоїть до давніших будов XVII — XVIII ст., але лише з одною середньою банею на округлому гладкому під баннику. З більших будов з цієї доби походять собори в Одесі, Херсоні та Кременчуці, що належать до течії академічного класицизму, який почав плекатися в офіційних технічних школах Росії.
